Перший заступник голови Волинської обласної адміністрації Олександр Башкаленко каже, що обійнявши високу державу посаду  вважає своїм обов’язком показати людям, що прийшла нова влада, яка нарешті повернеться обличчям до  людей. Про це він заявив у прямому ефірі Волинського телебачення. Віце-губернатор також відповів на усі запитання, що цікавили волинян.  

- Олександре Костянтиновичу звичайно у першого заступника голови облдержадміністрації є багато обов’язків. Але, що при теперішніх соціально-економічних умовах для Вас особисто є першочерговим завданням?

- У владних структурах я працюю вперше, тому, як відповідальний працівник, приходжу о 7.15, а йду з роботи о 23.00. Як першому заступнику мені не можна розділяти свої завдання і обов’язки на першочергові і другорядні. Для мене всі питання є першочерговими – і тепло, і дороги, і будь-яке інше. Але своїм головним завданням вважаю показати людям, що прийшла нова влада і повернулася до них обличчям. Волиняни повинні побачити, що нова влада - дієва, прагне щось зробити і вже почала втілювати свої ініціативи у життя.

- Ми знаємо, що розвиток вугільної галузі на Волині розпочався 50 років тому, скільки на сьогодні шахт залишаються діючими і яка їх виробнича потужність?

- Розвиток вугільної галузі на Волині і справді бере свій початок в 50-х роках 20 століття. Перша шахта на Волині була відкрита в червні 1954 року, а вже в липні вона дала першу тонну вугілля. Взагалі було відкрито 9 шахт. Шахти в нас мають дуже маленькі запаси. На жаль, вже в 1996 році копальні почали закриватися, із дев’яти – п’ять були закриті. На сьогодні в нас тільки 4 шахти, які працюють. Їх потужність 500 тисяч тон вугілля в рік.

- Сьогодні та й вже не один рік намагаються запустити шахту № 10 міста Нововолинськ. Неодноразово переносили терміни, були проблеми з фінансуванням. Чи видно тепер світло в кінці тунелю?

- Якщо говорити про 10 шахту, то її можна назвати чорною перлиною Волині. Я впевнений, що вона буде працювати. Ця шахта перебуває на контролі не тільки в нас на обласному рівні, вона також під контролем Прем’єр-міністра Миколи Азарова. Я як перший заступник голови облдержадміністрації курую питання завершення будівництва. В цьому році на ці потреби виділено 350 мільйонів гривень, в наступному році планується передбачити таку ж суму. Якщо це фінансування буде стовідсотково виконано, то в 2011 році 10 шахта повинна запрацювати.

На жаль, в минулих роках дуже мало виділялося коштів на цю копальню. Це чесно кажучи, не по-господарськи, коли ми починаємо робити, а потім 6-7 місяців нічого не робимо, то починає руйнуватися все те, що ми вже попередньо зробили. Минулого тижня було засідання Кабінету Міністрів в якому я брав участь. Я особисто піднімав це питання.

- Олександре Костянтиновичу є багато  проблем, які супроводжують вуглевидобування. Взяти хоча б ту собівартість видобутку вугілля, ціну на його реалізацію, видатки на зарплатню, капіталовкладення на будівництво тієї ж нової шахти і так далі. То які ж економічний ефект вуглевидобувної галузі на Волині?

- Хочу сказати, що не тільки на Волині, але й по всій Україні шахти є планово дотаційними. Наприклад, минулого року  державне підприємство «Волиньвугілля» підняло «на гора» десь близько 480 тисяч тон вугілля на загальну суму 135 мільйонів гривень. Собівартість видобутку тонни вугілля складає  682 гривні, а продаємо його за 333 гривні. Ось і виходить, що це є збитково. Найбільша стаття видатків у вугільній промисловості – заробітна плата. Минулого року вугілля було продано на 135 мільйонів гривень, а видатки по заробітній платі склали 202 мільйони гривень. Економічного ефекту взагалі немає, але ми мусимо підтримувати вугільну галузь.

- Є ті, хто бачить вихід у приватизації, мовляв, саме бізнес знайде оті кошти для оптимізації виробництва. Наскільки це доцільно на Вашу думку?

- Варто зауважити, що запаси вугілля на Волині дуже малі. Максимум на 30-35 років. Тоді скажіть, який інвестор захоче вкладати гроші, для того щоб їх через 20-25 років повернути, а прибутку не отримати. Тому на сьогодні знайти такого інвестора не доцільно і неможливо.

- Потрібно згадати, що європейські країни починають відмовлятися від вуглевидобувної галузі, як економічно невигідної. Чи не час і нам запозичувати досвід західних країн?

- Можливо так і є. Але припустимо, якщо закриваються 6 шахт, то в свою чергу 6 тисяч працівників залишаються без засобів до існування. Це велика соціальна напруга. В Європі ситуація дещо інакша, і рівень життя людей відрізняється від нашого. Ми, в першу чергу, повинні думати про людей. Тому говорити про будь-яке закриття не варто. Є плани по відкриттю шахт, а не їх закриття. Ми будемо розбудовувати цю галузь і все робити для того, щоб вона жила.

- Олександре Костянтиновичу, згідно статистичних даних по Україні  за останні десять років загальний травматизм на шахтах зріс майже в три рази, а смертність у два. Чи відповідають нормативним вимогам промислової безпеки підприємства «Волиньвугілля»?

- Тема шахт зараз дуже болюча. Для того, щоб ми якимось чином забезпечували техніку безпеки, необхідно постійно вкладати кошти у модернізацію. Ми намагаємось зменшити кількість випадків травматизму на шахтах. Для цього проводяться навчання, частково йде заміна обладнання. У порівнянні з відповідним періодом минулого року суттєво зменшилась кількість травмованих із 44 до 17 осіб.

 - Ще однією проблемою є кадрова проблема. Якщо говорити в контексті, чи є кому працювати на волинських шахтах?

- Коли говорити про кадрові проблеми, то варто зауважити, що кадрами, «Волиньвугілля» забезпечене. Але коли взяти до уваги рівень їх кваліфікації, то тут існують певні проблеми. За останні п’ять років змінилося три генеральні директори «Волиньвугілля». Всі вони були з Львівської області. А чи може людина з іншої області, думати про те, як підвищити кваліфікацію волинських шахтарів? Безперечно ні. Але на сьогодні в нас розробляється програма навчань і перекваліфікації шахтарів. Резерв завжди має бути, тому ми активно працюємо над цим.

- Скажіть, будь-ласка, в який спосіб можна модернізувати торфопереробну галузь, щоб підвищити конкурентоспроможність наших торфобрикетів?

- Обладнання на якому працює торфопереробна галузь вже давно своє віджило. Цю галузь необхідно радикально реконструювувати. Нам конче потрібно сьогодні шукати інвестора.

- Олександре Костянтиновичу скажіть, чи є можливість в нас розширювати рики збуту, того ж таки волинського торфу?

- Ринки збуту звичайно є можливість розширювати, але потрібно це робити з чітким економічним обґрунтуванням. Якщо собівартість дуже велика, обладнання не придатне до роботи і не робить якісний торфобрикет, то про будь-яку конкуренцію не може бути й мови. Потрібно збільшувати вартість і якість, а тоді можна про щось вести мову.

- Також важливим питанням залишається енергоощадливість. Чи погодитесь Ви, що й досі зниження енергоємності господарського комплексу відбувається в нашій області повільми темпами?

- Ні, з цим я не погоджуюсь. Сьогодні на Волині існує дуже потужна енергозберігаюча програма. Існує майже 3,5 тисячі державних підприємств, які прораховані повністю по ефекту енергозбережень. Нещодавно я збирав нараду з цих питань. Аби повністю вирішити проблеми з енергоощадною модернізацією в області потрібно фінансування в розмірі 548 мільйонів гривень. Втім, програма існує, і ми цілеспрямовано над нею працюємо.

- Олександре Костянтиновичу, чи достатньо в нашій області використовується енергії з нетрадиційних та відновлюваних джерел?

- Коли ми кажемо альтернативні види палива – то це і торф, і вугілля, і відходи деревообробки. Усе це звичайно використовується, а от над розширенням обсягів використання  працювати ще треба.

Розмовляв Сергій Орлов