Є в цьому щось принизливе для політика, котрий вважає себе самостійним, - весь час просити у когось допомоги.  Заради власного порятунку, жити захочеш - і не так раскорячишься. Так і наша Юлія Володимирівна Тимошенко, колись відома своїм фанатичним шанувальникам як «наша Киця»: може, вона й не дуже хоче, а доводиться апелювати виключно до так званого «цивілізованого Заходу» і лише там шукати порятунку.  

Народу вже або байдуже, що з нею буде, або цікаво просто по приколу, повернеться вона з будівлі Генпрокуратури чи візьмуть її - за білі рученьки. А у слідчого Генпрокуратури, який розуміється з її «подвигами» на ниві поповнення її ж гаманця за держрахунок, закінчується терпіння, щоб виносити всі її прийоми. А ось цього «наша Киця» і не хоче допустити. І тому по-всякому викручується. Але надія у неї одна - на те, що «Захід нам допоможе».

 А Заходу це теж, в принципі, елементарно вигідно. Як же інакше дістати в Україні важіль впливу на чинну владу, як не напустити на неї так звану опозицію? А Тимошенко й не треба особливо нацьковувати проти нинішньої влади. У неї при словосполученні «Янукович - президент» мігрень робиться, вилиці зводить, ботокс розріджується у всіх ризикованих місцях і очі злісно звужуються і люто загоряються. Як у кішки перед стрибком, коли її застали за спорожнюванням хазяйського холодильника.

 Але ось заковика - допомоги Заходу ще потрібно дочекатися. І бажано на волі. Це колишній президент Віктор Ющенко хоч і ненавидів її лютою ненавистю, але відверто їй заздрив і боявся. І його попередник Леонід Кучма хоч і закрив її на якийсь час в СІЗО, але все одно дозволяв шастати по камерах всяким евротеткам-правозахисницям типу Ханне Северінсен.

А коли вона не зможе стати тим «паровозиком», який втягне хоч деяких з них до парламенту, то від неї відсахнутися навіть «найвірніші». Ну як «вернейшие» ... Олександр Турчинов, Сергій Пашинський, Сергій Власенко, Андрій Шевченко, Сергій Соболєв зі своєю коханою коровою, віддана група педофілів, блогер-евроатлантас Олег Медведєв, і цим все сказано. Олега Ляшко, шкода, не вистачає. Була б картина маслом ...

Але навіть у такій ситуації, треба відзначити, Тимошенко обрала двоїсту й ризиковану тактику. З одного боку, вдома вона робить все, щоб затягнути будь-яке остаточне рішення зі свого питання. Вона повільно знайомиться з матеріалами справ. Оскаржує порушення проти неї нової кримінальної справи щодо газових домовленостей з Росією 2009 року в суді. Змінює адвокатів і вимагає, щоб її захищав якийсь Сергій Власенко, відомий як людина, якого вдарили в обличчя за знущання над колишньою дружиною. Проситься в різні поїздки по країні, де їй типу треба підлікувати здоров'я, яке сильно похитнулося від 10-кілометрових пробіжок по пересіченій місцевості в супроводі відданих велосипедистів, собаки і охоронця і багатогодинних бесід зі слідчим у казенному кабінеті.

 При цьому Тимошенко не припиняє свої нападки на владу, що межують з наклепом, безпідставними звинуваченнями та особистими образами. І досить ризиковано балансує на межі дозволеного і терпимого її опонентами. Але сподівається, що: а) цього все ж не відбудеться до якоїсь «години Ч», б) якщо її все ж заметуть, то вона видасть це за підтвердження «репресій проти опозиції», і її відпустять «під тиском міжнародного співтовариства». Як при Кучмі.

 Генпрокуратура це чудово розуміє. І тому слідчий вже відмовив їй у поїздці до Харкова 17-18 травня. «У зв'язку з систематичними порушеннями Тимошенко вимог чинного кримінально-процесуального законодавства, перешкодою проведенню досудового слідства, Генпрокуратура змушена відмовити їй у наданні дозволу для поїздки до Харкова 17-18 травня 2011 року, оскільки у зазначені дні заплановано проведення слідчих дій з її участю», - сказано у повідомленні ГПУ.

 З іншого боку, Тимошенко проситься за кордон. За підтримкою цього самого «міжнародного співтовариства». Вона сподівається, що їй все ж відмовлять, і вона знову завиє про «продовження репресій»....

 У принципі, сьогодні вже відомі й основні шляхи «роботи» Тимошенко з Заходом, і головні відповідальні працівники. Екс-віце-прем'єр з питань інтеграції Григорій Немиря як і раніше метушиться в основному на європейському напрямку. Цей міжнародний пан Грицько тільки підупав духом. Стільки написав прекрасних резолюцій проти «антинародного режиму», навіть навчив президента Європейської народної партії Вільфреда Мартенса зачитувати їх виразно, з почуттям, з тактом і розстановкою.

І пан Немиря відчуває: скоро його в Європі, незважаючи на вірність євроінтеграції, битимуть за підстави. Але Юля вимагає продовжувати. І зараз йому поставлено за обов'язок обробляти Францію та її президента Ніколя Саркозі. Немиря вже перетер з послом Франції в Україні Жаком Фором, щоб самі вірні «саламандри» отримали візи до Франції і змогли підгортати цю країну по повній. Напрями теж нехитрі: підготовка та розміщення вигідних Тимошенко публікацій у французьких медіа, зустрічі з різними політиками (авось згодиться хтось потім) у двох країнах, обмін політичними і соціально-економічним дослідженнями про стан справ в Україні і т. д. А українців будуть заманювати самим «смачним» - можливим черговим візитом Саркозі в Україні. Типу приїде «гордий галл» для підтримки «Киці». І її не бентежить, що в цьому питанні вона вже раз рік тому облажалася: сказала, що Саркозі - без розуму від її майбутнього президентства. А потім трапився облом: і французи спростовували її слова, і - о-о-о, цей непозбутній жах! - Президентом України вона не стала ...

 На європейському напрямку метушиться і згадана вище Северінсен, відпрацьовуючи «безкоштовну квартиру» в Києві і абсолютно «безоплатне» перебування радником прем'єра Тимошенко. Северінсен на всіх кутах Старого Світу розповідає відверту, м'яко кажучи, брехню. Стверджує, що в інших країнах звинувачення, висунуті проти екс-прем'єра Юлії Тимошенко, передбачали б скоріше політичну, а не кримінальну відповідальність. Тобто, іншими словами, якби прем'єр тієї ж Франції хапнув з держбюджету, то його б тільки політично пожурили.

Але мадам Ханне гніт своє і співає з Юлею в унісон. За її словами, в Україні відбувається централізація влади, а це означає, що «звинувачення рівні вироком «винен», так як і судді, і прокурори залежать від президента, який зосередив у своїх руках всю владу над парламентом і урядом». Відчуваєте, чиї наспіви? Практично Турчинов за пультом звукозапису стояв ...

 І просто так нагадаємо, що 11 квітня цього року ГПУ порушила кримінальну справу проти Тимошенко за фактом перевищення службових повноважень при укладенні газових контрактів з Росією в 2009 році. Крім того, Генпрокуратура розслідує ще дві кримінальні справи стосовно Тимошенко - за фактом закупівлі 1 тисячі автомобілів у кредит під державні гарантії та за фактом нецільового використання коштів, отриманих Україною в рамках Кіотського протоколу. Мільярди були відведені в невідомому (поки, хоча всі знають, куди) напрямку. І за це тільки пожурити? Ой, бреше пані Северінсен ...

 Тимошенко, знімаючи американську навантаження з Немирі, вже доручила своєму надзвичайно «православному по-киевски» піарщику Олегу Медведєву зварганити пісьмішко до Комітету ООН із захисту прав людини і розповісти в ньому, як гноблять в Україну бідного Юрія Віталійовича. «... Колишній міністр внутрішніх справ України може померти у в'язниці як від оголошеної голодовки, так і від дій правоохоронців, які виконують протиправні накази злочинної влади», - стверджує Медведєв в даному пісьмішко. Зі слів Тимошенко, зрозуміло.

 І тут є ще один дуже делікатний момент. Не виключено, що в листі до ООН виставлена ​​вища планка бажань Тимошенко щодо Луценка. Живий він їй об'єктивно менше потрібний, ніж в якості «жертви режиму». Такі закони жанру сучасної політичної боротьби. Он на що, на думку багатьох журналістів, пішов заради перемоги на виборах Барак Обама з Усамою бен Ладеном. На жаль і ах, від цих підозр ще доведеться відмиватися ...

 І тому на місці ГПУ, охоронців екс-міністра і самого Луценка я б тричі перевіряв все, що спадає на передачах з волі від Тимошеко. Щоб, не дай Боже, не сталося б з хворим чого-небудь негарного. І навіть летального. «Киця», звичайно, в цьому випадку ридала б на кожному розі. Але не тільки від горя, а і від щастя...

... І, звичайно ж, дуже важливо стежити за реакцією Заходу на всі ці хитрощі Тимошенко. І пам'ятати, що політик, приведений до влади на чужі гроші і з чужою допомогою, грубо кажучи, завезений в країну в опломбованому вагоні або у валізі з доларами, - це не самостійний політик, а маріонетка. Заходу чи, Сходу чи - без різниці. Просто бобик на побігеньках. Такий у нас вже нещодавно був ...

Володимир Скачко