Щороку з нагоди святкування Дня Перемоги в приміщені гімназії № 4 відбуваються урочистості. Ветерани збираються аби вшанувати побратимів та визначну дату, запрошують на свято представників влади, громадських організацій, молодь. Сивочолі вояки діляться спогадами про те, якою була та війна, війна про яку нині точиться стільки суперечок, яку намагаються підібгати під ті чи інші реалії сьогодення. Ветерани не з чуток знають, якими були події 1941-1945. Федір Орлов, голова ветеранської організації розповів про те, якою ціною далася нам Перемога: «На жаль нас ветеранів війни з кожним роком стає все менше. Якщо раніше у цій залі практично не було де сісти, то зараз половина місць вільні. Це означає, що наші побратими йдуть від нас. Наші лави невмолимо косить час, і хоч таким є життя, але серце стискається. Хтось помер, хтось став настільки немічним. Що не зміг підвестися, аби приєднатися до нашого святкування. Ось, серед нас, є тільки одна людина, яка брала участь у Сталінградській битві. Дуже прикро, що попри те, що ветеранів з року в рік стає все менше, повага до нас поступово зникає. Не святкувати День перемоги – це великий біль для нас, це зрада памяті тих, хто поліг на полях бою.

Для нашого покоління ця перемога особливо цінна. Ми врятували себе і народи Європи від фашистських загарбників. В німців стояло одне – будь-якою ціною виграти цю війну. Але саме завдяки нашій мужності і відданості цього не сталося.  Нас хотіли знищити як націю. Німеччина дуже добре була підготовлена до війни. Їм за 100 днів вдалося захопити 11 країн Європи. Вся промисловість в тому числі і військова працювала на Німеччину. Чи знав радянський уряд, що він буде в такому становищі. До початку війни Німеччина нас переганяла в два рази по будь-яких показниках. Тому нам було дуже важко, та ми зуміли, зуміли отримати перемогу?» Федір Орлов розповів, що ветеранська організація, яка на сьогодні діє у Луцьку проводить доволі активну діяльність і не лише у передсвятковий період. Протягом року літні люди, свідки воєнних подій збираються разом, аби поговорити про минуле, про сьогодення. Попри поважний вік вони прагнуть займати активну громадську позицію та з користю для себе проводити час.

«Інвалідів війни з кожним роком стає все більше, не менше – а саме більше. В нас їх з 1910 року і по 1928 рік народження 817 чоловік в області. А всього інвалідів 3700. Чому так? Тому що інвалідів війни і учасників бойових дій об’єднали в одне ціле. А це неправильно. Ми загубилися там, в цій масі» - бідкається голова організації..

Цьогоріч обласна влада виділила ветеранам на святкові заходи втричі більшу суму, аніж попереднього року – 10 тисяч гривень. Усі гроші за словами Федора Орлова витрачаються на придбання продуктових наборів до визначних для ветеранів дат.

Ветерани нарікають, що протягом останніх років значно знизилася просвітницька діяльність, яка б змальовувала події тих років, можливо саме тому війну починають забувати і молоде покоління сприймає її як щось на кшталт війни з Наполеоном. Втім, свідки подій живі, вони можуть розповісти про своє життя, свою війну і власні переживання. Кажуть, аби лиш було кому слухати.

У Луцьку на сьогодні залишилося тільки 107 інвалідів, учасників бойових дій. 3 жінки-вдови, 2 герої Радянського Союзу.

Представники обласної та місцевої влади також долучилися до вітань. Ветеранам вручили ціні подарунки та квіти. Андрій Мельник, начальник управління внутрішньої політики ОДА звернувся до присутніх: «Війна зайшла в кожну родину і немає такої яку б вона не торкнулася тим чи іншим чином. Безперечно багато ветеранів не змогли дожити до того дня, щоб разом з нами святкувати це велике свято. Свято 9 травня наповнене водночас радістю і сумом.

Мій дід теж пройшов війну. На жаль я його знаю тільки з фотокарток. Дивлячись на вас я мабуть віддаю шану і йому, адже саме завдяки йому я зараз знаходжуся тут поруч з вами.

Від щирого серця дозвольте вас привітати з черговою річницею Великої Перемоги. Побажати вам перш за все залишатися такими ж енергійними,  щоб ви й надалі перебували в строю. Здоров’я вам міцного, довголіття, шани і поваги від молодого покоління».

Учні гімназії, а також самодіяльні ветеранські колективи підготували святковий концерт. По тому, ветерани традиційно зібралися за святковим столом.