Ще перед новим роком відбулися радикальні структурні зміни в апараті Волинської обласної ради. На фоні святкових клопотів деталі цих подій дещо розмилися. Втім, ми вирішили зазирнути за окремі посади і ближче дізнатися про людей, які їх обіймають. 

    На запитання для «Волинь-регіон» дав відповіді перший заступник голови Волинської обласної ради Юрій Володимирович Лобач. 

    - Юрію Володимировичу, наприкінці 2010 року волинські ЗМІ охарактеризували Вас як «несподіванку року». Для того, щоб розставити усі крапки над «і», розкажіть, будь ласка, більше про себе як про особистість, як про керівника, адже до цього часу виникає багато запитань стосовно стрімкого росту Вас як посадовця. Протягом одного року Вас призначили головою Іваничівської РДА, а вже згодом – першим заступником голови обласної ради? 

    - Перед тим, як піти на державну службу, протягом восьми найближчих років я активно займався підприємницькою діяльністю. Це міжнародні автомобільні перевезення. З бізнесового досвіду, досвіду керівника у мене виникало багато пропозицій стосовно оптимізації окремих процесів. Я був переконаний, що змінюючи підходи до вирішення важливих державних питань можна досягнути вагомих результатів. Як колишній підприємець можу сказати, що у випадку сприяння влади в законодавчій площині можна спільно створити додаткові робочі місця, поповнити бюджет і підняти благополуччя регіону. З 30 квітня 2010 року був призначений Президентом на посаду голови Іваничівської райдержадміністрації. В мене дві вищі освіти. Перша спеціальність - біолог, друга – фінансист. 

    - Разом з тим, чи не ставили Вам запитань на предмет того, що ви ще занадто молодий, Вам зараз лише 34 роки, аби обіймати таку важливу посаду, адже існують стереотипи, що вік і досвід йдуть ручобруч? 

    - В даному випадку, на мою думку, ви вжили правильне поняття, стереотип. Можливо, раніше, коли всі процеси - і суспільні, і політичні - відбувалися не так стрімко і не вимагали такої оперативності, цей стереотип «сивочолого керівника» себе виправдовував, втім, на сьогодні не обов’язково бути старшим, щоб бути ефективним на своєму місці. Знаєте, є такий вислів: з роками одні люди стають мудрішими, інші – просто старшими. Я неодноразово переконувався, що цей вислів працює. На мою думку, молодість на посаді керівника – це аж ніяк не недолік, як дехто може вважати, це радше можливість. Це в жодному випадку не результат самовпевненості – в мене по життю було і є багато вчителів – це люди доволі різного віку і я переконаний, що ми можемо брати уроки не лише від тих, хто вищий за рангом, посадою, старших за віком, а вчитися у тих, чий досвід може стати у пригоді при підвищенні нашої ефективності. Я не схильний навішувати ярликів, і впевнений, що так значно ширше можна бачити і людей і площину можливостей. 

    - Неодноразово Вам закидали , що Ви не місцевий, в Іваничівському районі не працювали, а тому не можете ефективно вирішити проблеми, аграрної місцевості. Як Ви коментували подібні висловлювання? Чи можливо у Вашій біографії є досвід роботи в аграрному секторі? 

    - Я поважав, і поважатиму людей, які працюють на землі, це доволі важка робота, яка потребує чималих зусиль та вмінь. Втім, на мою думку, не обов’язково практично пройти усі ази сільського господарства, щоб бути керівником аграрного району. Керівник повинен бути передусім хорошим менеджером та організатором і вміти налагодити процес відповідним чином, вміти бачити перспективу і найоптимальніші шляхи досягнення мети. 

    Так, я в досить молодому віці отримав кредит довіри від Президента України, таким було його рішення і для мене це велика честь. Я прекрасно розумію, не виправдати ці очікування, не справитися із завданням я не маю жодного морального права. Від цього залежить і ставлення до мене як до керівника і зрештою власна самооцінка. 

    Крім того, це доволі відповідальна посада. Хочу додати, що ніколи не уникав відповідальності. На мій погляд якщо людина працює чесно, працює на користь громади їй нічого переживати. А досвід і професійні якості набуваються в процесі роботи, жодна теорія не навчить тому, чому здатна навчити практика. Зрештою, труднощі роблять людину міцнішою. 

    - Нам доводилося спілкуватися з іваничівцями, мешканцями району і багато хто стверджував, що за період Вашого керівництва в районі почалися зрушення на краще. Втім, від Вас хотілося б почути про труднощі, з якими довелося стикнутися після призначення на посаду? 

    - Труднощів було чимало, як і в будь-якій роботі, тим більше ця сфера, державної роботи була для мене новою. Разом з тим, я мав мету: розвиток району. З іншого боку, вже зараз я можу сказати, що тоді це дало можливість подивитися на ситуацію незаангажовано, уникнути призми бюрократії в підході до вирішення завдань, а керуватися метою отримати якісний результат якомога швидше. Я виділив найбільш пріоритетні питання, які потребували нагального вирішення. Я за великим рахунком, був на цій посаді абсолютно незацікавленою особою, незацікавленою в плані вирішення своїх меркантильних та вузькоособистих інтересів. Я проживаю у Луцьку, моя сім’я теж весь час, відколи я перебував на посаді, мешкала в обласному центрі, я ж бував вдома лише на вихідні. Це було непросто, втім, моя дружина прекрасно мене розуміє, тому нам вдавалося узгоджувати усі побутові нюанси. Повертаючись до теми, хочу наголосити на тому, що я аж ніяк не прагнув лобіювати власні інтереси, моїм завданням було виправдати ту довіру, яку до мене виявив Президент і безумовно покращити реальні показники в районі, адже за показниками стоїть добробут мешканців. Таким чином, на мою думку, вдалося об’єднати різні політичні кола району, в тому числі ті, які до цього часу були у стані жорсткої конфронтації. Власне це дало можливість уникнути «кабінетних війн» і нарешті конструктивно вирішувати поставлені завдання. Оскільки я був у районі маловідомою людиною, то жодних упереджень щодо мене не було, таким чином вдалося об’єднати місцевих політиків із протилежних таборів, оскільки в протистоянні ми б ще довго не змогли досягнути поставленої перед нами мети і працювати над нагальними питаннями району. 

    - Ви отримали у своє підпорядкування доволі непростий район, якими Ви бачили першопочаткові завдання у його розвитку? 

    - Іваничівський район доволі потужний, має величезний резерв, але, на мій погляд, основною проблемою останніх років була відсутність господаря. Людини, яка б уболівала за свій район, за його розвиток і добробут мешканців. Проблема в тому, що велика кількість земель на території району облогує. Річ у тім, що попереднє керівництво не планувало на довгострокову перспективу. Земля потрапила до рук тих, хто навіть не думав займатися її обробкою, а лише зарезервував на майбутнє. На моє переконання, уже давно потрібно піднімати питання про розірвання з такими горе-бізнесменами договорів оренди, оскільки користі для району від такої оборудки значно менше, аніж можна отримати, наприклад, якщо віддати її справжнім господарям, які будуть займатися сільським господарством. Окрім реального поповнення бюджету ще й створювати додаткові робочі місця. На сьогодні внаслідок такої необдуманої оренди поля «розшнурували» і навіть потужний інвестор, маючи бажання зайти в район, не має змоги взяти необхідну ділянку для обробки, бо земля зарезервована необдумано, розірваними клаптями, що ускладнює процес обробки. Відтак, на мою думку, такі договори потрібно анулювати і підходити до процесу з більш господарської точки зору, а не керуючись короткотерміновими цілями та тим мізером, який надходить сьогодні від безсенсової оренди надзвичайно родючих земель. 

    - Продовжуючи тему, на сьогодні Ви є ще й депутатом обласної ради, отже, чи будуть в перспективі ініціюватись відповідні рішення, які б дали можливість районам максимально ефективно використати власний ресурс? 

    - Нещодавно відбулося засідання нашої робочої групи, на якому були визначені пріоритетні напрямки розвитку регіону. І одностайно всі зійшлися на думці, що на Волині потрібно розвивати агропромисловий комплекс. На сьогодні у світі дедалі більше дає про себе знати продовольча криза, втім, для України ця прикра обставина може стати неабияким поштовхом до розвитку. На сьогодні виробники сільськогосподарської продукції уже зацікавлені достойними цінами, які їм пропонують за товар. Але знову ж таки для того, щоб досягнути справжнього успіху ми повинні планувати на далеку перспективу і не завершувати процес лише вирощуванням тих чи інших культур, а й налагодити повний цикл переробки. Це стосується не тільки сільського господарства, а й того ж лісництва, адже ми експортуємо деревину за однією ціною, а згодом імпортуємо меблі як мінімум втричі дорожче. Це нерозумно, ми маємо і природні, і людські ресурси для того, щоб повною мірою використовувати переваги нашого регіону. Власне над цим на сьогодні ведеться активна робота. Потрібно підтримувати тваринницькі комплекси, адже це дасть можливість робити акцент на екопродукцію, на яку сьогодні є надзвичайний попит, до того ж повністю забезпечити себе молочними та м’ясними товарами і це я кажу вже з точки зору підприємця, необхідно максимально використовувати наші можливості, а не віддавати гроші закордонним сусідам за те, що цілком здатні робити самі. 

    - З огляду на уже набутий Вами досвід, яким, на Вашу думку, повинен бути ефективний керівник? 

    - Передусім це має бути лідер. Людина, в якої є внутрішній стержень, особистість, в яку вірять і яка виправдовує цю довіру, здатна організувати навколо конкретної мети абсолютно різних людей. Безумовно, це має бути людина слова, дбати про тих, хто є у його підпорядкуванні, тоді буде і довіра, і відданість, і підтримка, бо керівник, якого не сприймають підлеглі – це радше ставленик, а це вже зовсім інша історія і до поняття керівник вона не має жодного відношення. 

    - З огляду на це, чи можете Ви назвати себе керівником? 

    - Маю я усі ці якості чи не маю, судити не мені. Характеристику дадуть оточуючі. Втім, хочу сказати одне: я завжди прагну до того образу, про який я вам розповів. 

    - Як Ви оцінюєте скликання позачергової сесії стосовно питання по Степану Бандері і взагалі ажіотаж навколо цієї теми.? 

    - Депутати – це народні обранці, за кожним стоїть велика кількість виборців, інтереси яких вони представляють. Ми демократична держава, а тому кожен має право висловлювати свою думку, якщо вона не закликає до насилля чи інших протиправних дій. На мою думку, якщо окремі депутати вирішили ініціювати скликання сесії і обговорити те, що їм наболіло – це їхнє право. Втім, я переконаний: є більш екстрені питання, які потребують такої мобільності депутатів, яку на сьогодні демонструють представники опозиційних сил навколо питання щодо Степана Бандери. 

    Що стосується депутатського корпусу загалом, то я хочу наголосити на тому, що більшість з тих, хто прийшов у раду, налаштовані на конструктивну роботу. До того ж взаємодія законодавчої та виконавчої влади на сьогодні дуже тісна та продуктивна, ми маємо спільний погляд на розвиток регіону, а тому працювати надзвичайно легко. Я переконаний, що таке ж взаєморозуміння буде й надалі, що у найближчій перспективі ми зможемо показати волинянам, що передвиборчі обіцянки були не просто словами.