ЗAКOРДOННИЙ ДOСВІД

Як показує світовий досвід, безболісних пенсійних реформ не існує. Практично всі країни, що починали процес перетворення, стикалися з невдоволенням населення, протестами профспілок і складним перехідним періодом від старої системи до нової. Але в результаті держави, які провели вдалі реформи, вже підвищують пенсії своїм громадянам. А ті, хто не зважиться на радикальні кроки зараз, змушені будуть робити їх пізніше, але з великими втратами.

ШВЕЦІЯ: відмовилися від чіткого пенсійного віку

Однією з перших на серйозні перетворення зважилася країна, що живе за моделлю так званого "капіталістичного соціалізму", - Швеція. Високі (майже в половину доходу найманого робітника) податки дали їй можливість ще з середини 1960-х років побудувати систему максимального соціального захисту своїх громадян. Безкоштовна медицина і освіта доповнювалися високою пенсією (максимум - 60% від заробітку) після 30-ти років робочого стажу для чоловіків і жінок. При цьому кожен швед отримував право обраховувати свою пенсію з урахуванням 15 років роботи з найвищим доходом. Усе було добре до середини 1980-х років, коли вперше постало питання про реорганізацію пенсійної системи. Причина - демографічна проблема: через зростання тривалості життя і падіння народжуваності накопичень пенсійних фондів на забезпечення виплат у колишньому обсязі не вистачало.

На відміну від України, Швеція на той час була в хорошій економічній формі і не переживала тих кризових явищ, з якими зараз зіткнулися ми. Це дало змогу розтягнути реформу на 15 років, розпочавши з дискусій та роз'яснювальної роботи і завершивши остаточною перебудовою всього пенсійного механізму. Перші обговорення реформи припали на середину 1980-х . У 1984 році була створена державна комісія для вивчення системи соціального забезпечення. Робота комісії тривала до кінця 1980-х. Її висновок свідчив: якщо нічого не міняти, до 2020 року система пенсійного забезпечення Швеції обов'язково наразиться на НЕПЕРЕБОРНІ фінансові труднощі.

На початку 1991 року був представлений звіт, в якому пропонувалися способи реформування системи. Комісія рекомендувала не міняти пенсійну структуру цілком, а запровадити індексацію, прив'язану до темпів економічного зростання, а не до цін. Окрім того, пропонувалося підвищити пенсійний вік і ввести вимогу тривалішого стажу для здобуття повної пенсії. Потім досить оперативно розробили програму реформ. Була сформована парламентська група, до складу якої ввійшли члени всіх партій, представлених на той час у парламенті (Риксдагу). Групу очолював міністр соціальної політики. У 1994 році публічне обговорення реформи лише розпочалося, а вже в 2001-му році шведи отримували пенсію за новою схемою.

Фінансову основу пенсії в цій країні тепер складають щомісячні відрахування у розмірі 18,5% від зарплати, 16% з яких ідуть на рахунок накопичувальної пенсії і використовуються для виплат старшим поколінням. Отримані кошти рівномірно розподіляються серед усіх шведських пенсіонерів. 2,5% пенсійних внесків, що залишилися, перекладаються на умовно-накопичувальні рахунки (УНС). Найманий співробітник має право на свій розсуд розмістити їх в одному з 800 пенсійних фондів із мінімальною прибутковістю 3% річних. Інвестиції ПФ жорстко регулюються, зокрема діють обмеження на інвестиції в нерухомість або прямі позики.

Цікаво, що шведи відмовилися від чіткого пенсійного віку. Починаючи з 61 року, жителі країни можуть претендувати на виплати зі своїх персональних рахунків (так звану умовно-накопичувальну пенсію, що формується з 2,5% відрахувань). Отримати повноцінну пенсію із загального соціального казана вони мають право з 67 років. Держава заохочує пізніший вихід на пенсію, підвищуючи її приблизно на 10% за кожен рік, що людина пропрацювала після 65 років.

Підсумок шведської пенсійної реформи такий. Середня пенсія в країні приблизно $2000. Шведам із невисокими доходами держава за рахунок загальних податків виплачує гарантовану мінімальну пенсію - $1050 тим, хто перебуває у шлюбі, і $1180 самотнім. Пенсіонери з низьким доходом також можуть претендувати на дотації на житло, що компенсують 93% витрат на його оплату. Після реформи загальний рівень пенсій зріс майже на 20%. Він уже не залежить від динаміки зарплат. А сама система більше не стоїть перед загрозою банкрутства через демографічні та фінансові проблеми. 

ПОЛЬЩА: у режимі шокової терапії

На відміну від Швеції, якій зміни були необхідні насамперед з демографічних причин, Польща позбавлялася спадщини соціалістичних часів. До того ж, позбавлялася так, як проводила й решту своїх економічних реформ, - у режимі шокової терапії. Фактично країна нічого не реформувала. Вона відмінила стару пенсійну систему і запровадила нову. Ідеологи перетворень аргументували це тим, що чим сміливіше і швидше діє влада, тим менше "мук реформ" переживає суспільство. Нова пенсійна система запрацювала в Польщі в 1999 році й стала однією з перших глибоких пенсійних реформ у Східній Європі. Проведена вона була лише за 2 роки.

За 10 років до цього, на межі 1980-90-х рр., були створені два фонди: фонд суспільного страхування і пенсійний фонд селянських пенсій. Перший на три чверті формувався за рахунок податків і на чверть дотувався державою, другий фонд цілком залежав від держбюджету. Аналогічні заходи були застосовані і в інших країнах Східної Європи.

Але з 1 січня 1999 року з'явилася нова система, яка з попередньою практично не має нічого спільного. Її головна перевага в тому, що вона захищена від загрози дефіциту. Загальний обсяг виплат за визначенням дорівнює тому самому обсягу збираних внесків. Такого результату вдалося досягти завдяки базуванню всієї системи на індивідуальних пенсійних рахунках. Кожен працюючий отримає в майбутньому те, що він вніс до цієї системи, плюс відсотки (ставка повернення). Слід підкреслити, що це стосується всієї системи, а не лише її частини, керованої недержавними пенсійними фондами.

Зараз працедавець і найманий співробітник відраховують у пенсійну систему в рівній пропорції 19,5% зарплат. 12% внеску надходить до системи соціального страхування, яка перебуває у віданні Управління соціального страхування (ZUS - Zaklad Ubezpіeczen Spolecznych). 7,5% працівник переказує на накопичувальний рахунок відкритих пенсійних фондів, якими управляють приватні компанії. Громадяни мають право обирати фонд самостійно й змінювати його, якщо їм щось не сподобалося.

Досягнувши пенсійного віку, жителі Польщі отримують гарантовану мінімальну пенсію ($235), якщо їхній трудовий стаж становить 25 років для чоловіків і 20 років для жінок. На час запровадження (1999 р.) реформа стосувалася лише тих, хто народився після 1949-го, тобто громадян до 50 років. Старшого покоління зміни не торкнулися. Згідно із законом, усі трудящі, що народилися в 1969 році або пізніше, були зобов'язані обрати пенсійний фонд до кінця вересня 1999 року. Тим, хто народився між 1949 і 1969 роками, надавалося право вибору: залишитися в старій системі або приєднатися до нової. Таке рішення слід було остаточно прийняти до кінця грудня 1999 року. Паралельно були анульовані всі соціалістичні пенсійні пільги. Розмір пенсії став залежати лише від суми заробітку і від стажу.

Підсумок польської пенсійної реформи: середня пенсія в Польщі становить $450, пенсійний вік для чоловіків 65 років, для жінок - 60 років. Загрози фінансовій неспроможності системи соціального забезпечення більше не спостерігається.

БОЛГАРІЯ: поступово зникає проблема дефіциту

На відміну від демографічних проблем Швеції і ломки соціалістичної спадщини в Польщі, пенсійна реформа в Болгарії - це вимушений захід для порятунку держбюджету. Клубок проблем у наших болгарських сусідів формувався поступово. У першій половині 1990-х років частка витрат на пенсійне забезпечення у ВВП підвищилася з 9 до 11% і зростала з кожним роком. У 2010 році на тлі недостатнього фінансування дефіцит місцевого пенсійного фонду (Національного інституту соціального страхування) досягнув 115 млн євро. А загальний обсяг засобів державного бюджету, пенсій, що спрямовувалися на виплату, перевищив 60%.

Варто зазначити, що перші нерішучі кроки з реформування пенсійної системи були зроблені ще в 2000 році, коли запровадили потрійну модель пенсійного страхування. У неї, окрім державного (так званого суспільного) страхування, були включені обов'язкове страхування в приватних пенсійних фондах для болгарських громадян, народжених після 1959 року, а також можливість додаткового добровільного страхування. Але все це залишилося переважно на папері.

Тому наприкінці 2010 року парламент країни прийняв низку законів, зокрема зміни в Кодексі соціального страхування. Відповідно до плану реформи, з 1 січня 2011 року на 1,8% зріс розмір страхових внесків. При цьому їх розподіл між працівниками і працедавцями в співвідношенні 40:60 зберігся. Уже з наступного року збільшується необхідний для здобуття пенсії трудовий стаж - з нинішніх 34 для жінок і 37 років для чоловіків до, відповідно, 37 і 40 років. Збільшення буде поступовим - по 4 місяці щороку до 2020-го. А з 2021 року підвищуватиметься і вік для виходу на пенсію: до 63 для жінок і 65 років для чоловіків. Буде скасована друга інвалідна пенсія, а також змінений механізм індексації.

Утім, для тих, кому важливі не гроші, а відпочинок, збережеться можливість піти на пенсію в 65 років, якщо бракуватиме 3-х років необхідного стажу. Але при цьому пенсія зменшиться на 2,4% за кожен рік, що не вистачає до повного стажу. А ось працюючі пенсіонери отримуватимуть надбавку до пенсії у розмірі 3% за кожен відпрацьований додатково рік, але вже після того, як припинять працювати.

Попередній підсумок пенсійної реформи в Болгарії: перетворення вже дали можливість позбутися деяких фінансових перекосів, а в перспективі поставлять крапку на проблемі дефіциту. В результаті одночасно з початком пенсійної реформи в Болгарії підвищать і розмір пенсій. Загалом, за планами уряду, до кінця першого етапу пенсійної реформи в 2015 році пенсія зросте майже вдвічі.