 Сьогодні депутати міської ради вчергове продемонстрували свою «ефективну», а головне «необхідну та корисну» для місцевої громади роботу. Депутати, що були скликані на 55-ту позачергову сесію Луцької міської ради, цього разу надзвичайно швидко виконали свій прямий обов’язок. На розгляд міськради виносилися питання про звернення Луцької міської ради до Президента України, прем’єр-міністра і Верховної Ради України щодо звільнення з посади міністра освіти і науки Дмитра Табачника.
Перед розглядом основних питань голова фракції БЮТ у міськраді Юрій Корольчук озвучив заяву, де йшлося про ніби то незаконне створення нового уряду та занепокоєння щодо його економічної, соціальної та національної політики.
Переважна більшість депутатів настільки кудись поспішали, що підтримали ініціативу Богдана Шиби не розглядати більше ніяких питань.
Отож без розгляду, без доповідей, без депутатських звернень, без розділу «різне» - місцеві обранці практично одноголосно прийняли рішення підтримати звільнення з посади Міністра освіти і науки Дмитра Табачника.
Отож, у Луцьку, виявляється, ну зовсім немає більше ніяких проблем та негараздів. Все просто чудово: казна порожня, чиновників міськради один за одним ловлять на гарячому за хабарі, боргів ні перед лучанами, ні у лучан перед державою немає. І нікому до цього немає діла, особлив,о депутатам та мерії. Легше зібратися (витративши на свої збори чималий державний матеріальний ресурс), покритикувати , позаперечувати , аніж щось самим конкретно зробити.
Далі своїми тридцяти «за» депутати дали путівку в життя рішенню про підтримку Івано-Франківської міської ради, яка ініціювала звернення до Президента України і Верховної Ради України щодо непідтримання ідеї відміни Указу «Про присвоєння С.Бандері звання Герой України».
Така завидна одностайність безперечно не завадила б у вирішення важливих міських питань, але трапляється подібне диво доволі рідко.
Наостанок кілька слів хотілося б сказати про «махровий» патріотизм. Перед тим, як бити себе кулаками в груди мовляв «Та я за Україну….!». Потрібно задуматись над тим, чи проявляється ця якість в інших життєвих реаліях. Чи згідні студенти, наприклад, юрфаку, які коментують ситуацію з Міністром освіти на камеру працювати на громадських засадах, як це роблять їхні колеги у Штатах, заробляючи бонуси практикою та наполегливістю у своїй професії? Чи зможуть діаспора та емігранти, які втирають сльозу ностальгії десь там, в іншій більш цивілізованій державі приїхати «до рідної неньки» полишивши сите та захищене життя і розпочати будівництво ТІЄЇ держави, про яку вони мріють перебуваючи поза її межами. Чи зможуть депутати проявляти таку ж узгодженість, коли йдеться про захищеність дітей, пенсіонерів та незаможних громадян? Чи згідні окремі чиновники міської ради не половинити грантові кошти спрямовані на ті чи інші програми і все ж по-чесному та мудро розподіляти виділені гроші, без виноски «на власні витрати». Лячно зізнатися, але мабуть, питання риторичне.
Тому, патріотизм, як зрештою і віра не полягає у атрибутиці, а відображений у справах, які іноді більш красномовні за слова і дешевий піар деяких депутатів Луцької міськради.
Р.S. 31 березня відбуватиметься чергова сесія міськради. Тоді, ми звернемо увагу, як одностайно голосуватимуть депутати за життєво необхідні питання міста.
|