З огляду на те, як розвивалися події навколо розмальованого свастикою каменя під майбутній пам’ятник Степанові Бандері у Луцьку, чомусь складається стійке враження, що тут ще й «інтрига закопана». Мета - прозаїчна, і не треба бути особливо заполітизованим, щоб зрозуміти: актом вандалізму у громади намагалися викликати емоцію. Яку? А це не має значення. Емоція, якою б вона не була, – хороший грунт для маніпуляцій свідомістю, все залежить від того, на основі чого її генерують.

Так чи інакше, а політика витягнула нагора не до кінця досліджене питання, суперечливе для українців, втім, вигідне як для відвертання, так і для привертання уваги.

Екс-президент Ющенко уже на фініші своєї політичної кар’єри вирішив чи то обдарувати українців, чи то підсунути їм наостанок свиню у вигляді присвоєння звання героя Степанові Бандері. Це вже кому як подобається. Як то кажуть, на колір і смак… Для когось і Лаврентій Берія - герой, але це особиста справа кожного. Ющенко відійшов в історію, а от його вчинок і надалі сіє зерна незгоди та роз’єднання між українцями. Як казав один розумний чоловік: в кожного - своя правда, але є ще правда. А правда в тому, що в цій історії не буде ані переможців, ані переможених. Не буде доти, доки не буде прощення. Тупцювання навколо цієї теми, прихильників чи противників Бандери, все одно буде на кістках. Своїм вчинком Ющенко дав радикально налаштованим організаціям тему для ескалації і вони активно її використовують. А тепер - про все по порядку.

На останній передноворічній сесії міської ради до переліку питань внесли і виділення 400 тисяч  гривень (!!!) на будівництво пам’ятника Степанові Бандері. Коли міський голова Микола Романюк поцікавився на основі чого складено кошторис, на чітку відповідь депутати ВО «Свобода», які і були головними лобістами питання, не спромоглися. Очевидно, сума була оголошена за принципами: «Грошей мало не буває» або «Зайва копійка свою кишеню знайде». Однак більшість депутатів виявили розважливість і відмовилися виділяти, в і без того непростій економічній ситуації, гроші на спорудження постаменту. Наймолодший з представників «Свободи» доволі бурхливо відреагував на ситуацію і обіцявся оприлюднити на загал прізвища тих, хто не підтримав таке «коштовне» питання. Цікавим є те, що маючи намір заручитися підтримкою «загалу», «депутати-патріоти» не вважають за потрібне поцікавитися і його думкою щодо доцільності встановлення пам’ятника Бандері.  А варто було б - і перш ніж присвоювати звання почесного громадянина Луцька, і тоді як вискубувати з міського бюджету мало не півмільйона гривень. Але думкою лучан не цікавляться, бо цілком імовірно, що вона буде категорично протилежною примхам окремих політиків.

І ще один факт, вартий роздумів. Фото розфарбованого свастикою знаку вперше, близько другої ночі, з’явилося на блозі того самого депутата-свободівця, який найбільше обурювався під час сесії рішенням більшості.  А знімки, без сумніву, зроблені у темну пору доби.  Отож, одна з версій: випадковий перехожий, випадково маючи при собі фотоапарат, у темряві уздрів крамолу і зафіксував факт вандалізму.  Але з огляду на освітлення поблизу РАГСу (бо сьогодні пам’ятники важливіші за ліхтарі), ця версія – малоймовірна. Є й інша - існує штатний фотограф, якого поборники пам’ятника закріпили за територією в очікуванні резонансної події.  Напрошується іще одне припущення:  а що як фотограф був за сумісництвом ще й «художником», який спершу припечатав нацистські символи на постаменті, а потім ще «теплими» їх і зафіксував?  На користь цієї версії свідчать і окремі матеріали, зібрані у справі вандалів, правоохоронцями.  

Насправді, все, хоч і не геніально, але просто. Звернімося до колективної свідомості, якою, схоже, незграбно спробували маніпулювати. Останніми днями люд радісно собі святкував, йому геть не було справи до політики і політиків, а місцями паломництва були ялинки і храми, а не  пам’ятники, тим більше – майбутні. От і вирішили, напевно, свідомі громадяни дати несвідомій більшості поживу для розуму. Втім, у доволі примітивний спосіб. Примітивний у сенсі піару. Бо до цієї «інформаційної риби» дуже оперативно відразу пристало кілька «слимаків», як з обласної, так і з міської рад.  

Хто винен у скоєному покаже слідство. Але, якщо підходити до питання не упереджено, суть така: пам’ятник Бандері ставити ніхто не боронить, як то кажуть - справи хороші - за ваші гроші. Але виникає питання:  кого ще витягнуть з полиць історії, щоб, на догоду інтересам купки провокаторів, натравити брата на брата.

Лариса Кузнэцова