 Не можна сказати, що Тимошенко - поганий управлінець. Навпаки, їй вдалося майже неможливе - у кризовий рік успішно робити вигляд, що все гаразд. Тимошенко показала, що можна працювати і в таких умовах. Вона чудовий адміністратор: у неї виконуються навіть найбільш божевільні рішення.
"Економічна правда" закінчує спеціальний проект "Кандидатський мінімум з економіки" редакційним аналізом висловлювань Юлії Тимошенко з приводу економічної політики.
Нагадаємо, що команда прем'єр-міністра так і не спромоглася надати відповіді на питання "Економічної правди", незважаючи на численні обіцянки та відкладені дедлайни.
Юлія Тимошенко є яскравим прихильником ручного управління економікою. Єдине, у чому не розходяться її слова з ділом, - це намагання особисто втрутитися в усі важливі суспільно-економічні процеси держави, особливо якщо це може принести певний електоральний зиск.
Однак, на жаль, часто висловлювання прем'єр-міністра справляють враження, що вона живе в одній країні, а весь народ - в іншій.
Блок 1. Бюджетна політика і політика держборгу
Юлія Тимошенко стала кандидатом, який не надав "Економічній правді" відповідей на редакційні запитання.
Це абсурдна ситуація: керівник уряду не може або не хоче виступити щодо бюджету - головного інструмента своєї повсякденної роботи. Таким чином, замість "Українського прориву" доводиться аналізувати "Український секрет".
Наведені цитати кандидата Юлії Тимошенко щодо бюджетної політики за своєю сутністю є набором прокламацій, на підставі яких неможливо "зліпити" якесь цілісне бачення.
Зрозуміло, що практично ніхто з кандидатів не виступає за підвищення податків, усі говорять про їх зниження. Але які саме податки знижуватиме Юлія Тимошенко? Який сигнал має отримати бізнес?
Тимчасом її уряд оприлюднив Стратегію реформування податкової системи, яка може слугувати замінником відповідей кандидата. Юлія Тимошенко на брифінгах виступає проти введення нових податків, проте у цій стратегії йдеться про запровадження податку на нерухоме майно.
Загалом ця стратегія така ж обережна, як і заяви прем'єр-міністра: цифр нема, чіткого графіка теж, горизонт "реформи" - до 2018 року.
Прем'єр постійно наголошує, що рівень державного боргу в Україні невисокий. При цьому наголошується, що під час кризи по всьому світові зростають бюджетні дефіцити та державні борги.
З цим важко не погодитися, але як уряд планує віддавати борги? Податки не збільшуються, соціальні обіцянки не стають скромнішими, плани на нові борги великі. Де брати гроші, наприклад, у 2012 році, коли буде потрібно, поміж іншим, повертати МВФ перші 3,7 мільярда доларів?
Таким чином, бюджетна політика Юлії Тимошенко нагадує принцип: "виграємо вибори, а потім подивимося". У нормальній демократії таке важко уявити.
Блок 2. Банківська система
Це колись Юлія Тимошенко була бізнесменом і дивилася на фінансову систему по-діловому. Сьогодні вона шоу-вумен, і її політику щодо банків можна висловити фразою Паніковського: "Дай мільйон!". Тільки якщо Михайло Самуелович просив, то прем'єр вимагає в найбільш жорсткій формі.
Такий підхід чітко проявився за останній рік, зокрема, у стосунках з Національним банком. Як тільки восени 2008 року Володимир Стельмах відмовився вмикати "друкарський верстат", почалася потужна інформаційна кампанія проти НБУ.
Нападати було за що, але навіть якби країна не здригалася від курсових коливань, а "потрібні" банки не отримували десятки мільярдів рефінансування, Стельмах все одно був би покараний.
Ще одна вимога Тимошенко до фінансового сектора - заробляти для неї голоси виборців.
Знову ж таки, дуже яскраво цей підхід виявився у ситуації з Нацбанком. З політичної точки зору, главі уряду не можна було не висловити думку населення, яка звелася до фрази: "Банкіри на чолі з НБУ заробили на курсових спекуляціях".
Можливо, для когось така турбота про голоси є плюсом. Наприклад, окремі вкладники "Києва", "Родоводу" та Укрпромбанку від цього тільки виграли.
Ті, хто має багатомільйонні депозити, за законом, могли отримати не більше 150 тисяч гривень, але завдяки Тимошенко за рахунок всіх платників податків країни вони повернуть собі абсолютно все. Напевно, ці вкладники вдячні прем'єру.
Утім, таких громадян не більше 3%. І якщо б уся країна могла аналізувати, вона тут же поставила б собі питання: "Чому за наші гроші фінансується передвиборна кампанія прем'єра?".
Усе це говорить про третій важливий факт: заради своїх цілей Тимошенко здатна порушити навіть базові постулати побудови фінансової системи.
Це не означає, що вона погана, а всі інші кращі. На місці прем'єра, мабуть, так само вчинили б і Янукович, і Ющенко, і інші громадяни. Скоріше, це свідчить про те, наскільки слова цих людей розходяться з їхніми справами.
Для тих, хто розраховує на "золоті гори" від Тимошенко, є погана новина: існує прецедент, коли гучна обіцянка звучить, а потім не виконується.
Мова йде про "Юлину тисячу". За три роки прем'єр обіцяла повернути більше 120 мільярдів гривень боргів Ощадбанку СРСР. Сьогодні не виплачені навіть 10 мільярдів. Добре, що сталася криза, інакше довелось би шукати винних. Ними могли стати опозиціонери або навіть журналісти.
Яким буде глава Нацбанку при президенті Тимошенко? Напевно, ним стане безвольна, непоказна і абсолютно слухняна особа. Для Тимошенко головне, щоб НБУ давав гроші і заробляв голоси на її підтримку.
Блок 3. Фондовий ринок
Позиція прем'єра стосовно фондового ринку незрозуміла: жодних конкретних ідей чи тез, не видно і загальної концепції. Захист міноритарних акціонерів - єдине прозоре твердження, яке, втім, більше схоже на елемент соціальної програми.
Блок 4. Держрегулювання і податки
У парламентському минулому державні фінанси були спеціалізацією Юлії Тимошенко. Вона очолювала бюджетний комітет і добре знає цю систему.
Не можна також сказати, що Тимошенко - поганий управлінець. Навпаки, їй вдалося майже неможливе - у кризовий рік успішно робити вигляд, що все гаразд. Тимошенко показала, що можна працювати і в таких умовах. Вона чудовий адміністратор: у неї виконуються навіть найбільш божевільні рішення.
Є ще один плюс. Із зібраних "Економічною правдою" цитат видно, що на словах прем'єр виступає за цивілізований підхід до бюджетної сфери.
І хоча на словах Україна рухається до Європи, на ділі Київ все більше копіює податкову систему Росії. Зате як же добре сказано!
Почитавши слова прем'єра, можна будувати їй пам'ятник за життя. І тут же його доведеться розбирати, бо, як і у випадку з Віктором Януковичем, є можливість оцінити дії Юлії Тимошенко. А тут - зовсім інша картина.
По-перше, тотальна маніпуляція бюджетними показниками. Усі вміння і досвід прем'єра пішли на те, щоб весь 2009 рік вводити в оману всю країну, зокрема, розповідаючи про перевиконання бюджету.
Для цього "підмальовували" план, брали наперед податки, не повертали ПДВ, робили фінансові маніпуляції, витрачали гроші, які не повинні були витрачатися. І все заради одного - щоб отримати голоси виборців.
Було б добре, якби маніпуляції пройшли успішно, але план грудня за доходами уряд виконав лише на 16%. Щоб не відповідати на незручні питання, уряд просто прибрав будь-яку інформацію про виконання бюджету із свого сайту.
По-друге, було дивно спостерігати, як прем'єр легко пожертвувала, здавалося б, аксіомами фінансової грамотності. Наприклад, вона перетворила Державну іпотечну установу в агентство з нерухомості.
Ще один приклад - не відбулася, "бюджетна реформа". Її суть у тому, щоб 12 тисяч місцевих бюджетів підпорядкувати центру - природно, на чолі з Тимошенко. При цьому зовсім не важливо, що експеримент призвів би до зростання витрат на дотації в півтора рази. У випадку реалізації задуму, народився би потворний спрут.
Загалом, Тимошенко у бюджетній сфері - це, безумовно, яскраве явище. Якщо вона стане президентом, можна очікувати реалізації найсміливіших ідеї. Але не завжди ці ідеї будуть розумними.
Блок 5. Паливно-енергетичний комплекс
На будь-яку критику своїх газових домовленостей Юлія Тимошенко реагує бурхливо, "переводячи стрілки" на осіб, які хочуть повернути корупційні газові схеми і неефективного посередника. Мовляв, усі, хто її критикує і ставить незручні газові питання, пов'язані з Дмитром Фірташем.
З іншого боку, 2010 рік став першим з останніх років, настання якого не супроводжувалося "газовою війною". Інша річ - якою це було зроблено ціною, і на скільки ще вистачить золотовалютних резервів для оплати імпортованого блакитного палива.
Лібералізацією ринку природного газу Тимошенко не займається, оскільки ця тема не приносить електоральних дивідендів. Усіма законопроектами про досягнення європейських стандартів в енергетичному секторі займається у Кабміні Юрій Продан, близький до "Нашої України". А прем'єрка цікавиться внутрішнім ринком газу тільки в контексті відбору мереж у приватних газорозподільчих компаній.
Декларації Тимошенко стосовно збільшення вітчизняного виробництва нафтопродуктів містили раціональне зерно: вона намагалася домовитися з лівійцями про будівництво в Україні нового НПЗ. Але результатів домовленостей, які очікувалися восени 2009 року, так і не було. Можливо, через непорозуміння, які виникли між українським та лівійським урядами в історії про приватизацію Одеського припортового заводу.
Серйозним гальмом для української газовидобувної промисловості є небажання Тимошенко, принаймні до виборів, підвищувати тарифи на газ. Але до весни, схоже, їй таки доведеться це зробити.
Риторика стосовно шахтарів - одної з перспективних електоральних баз для Тимошенко - також не відрізняється винахідливістю і є суто популістською.
Зокрема, вона обіцяє залишати шахти у державній власності, створювати на них ефективний менеджмент і вишукувати великі кредити для цих підприємств. Хоча зрозуміло, що ніякі примарні японці не погодяться давати фінансування під такі неефективні проекти.
Тимошенко, як і всі кандидати, багато говорить про відновлювані джерела енергії, але на її прикладі добре видно, що зазвичай кандидати не розбираються у цій сфері.
Так, вона весь час просуває під лейблом альтернативної енергетики проект Дністровської гідроакумулюючої електростанції, яка насправді не виробляє власного струму, а споживає той, що виробляється на теплових електростанціях, заради згладження добових піків споживання.
Блок 6. Промислова політика
Команда Тимошенко знає, як можна стимулювати розвиток вітчизняної промисловості, але так само їй зрозуміло і те, що на пільгах для промисловців можна заробляти.
Водночас, цілісна система пріоритетів у промисловості відсутня, немає стимулювання нетрадиційних для України перспективних галузей, майже не працюють програми імпортозаміщення.
Увага приділяється лише великим сировинним підприємствам, власники яких можуть домовлятися з Тимошенко. Та й ця підтримка здійснюється коштом інших господарюючих суб'єктів.
Зокрема, уряд заборонив підвищувати плату цих підприємств за залізничні перевезення та газ, і це призводить до технічних дефолтів "Нафтогазу" та "Укрзалізниці", в той час, як жоден промисловий об'єкт в Україні за час кризи не збанкрутував.
Блок 7. Агросектор
Знехтувавши питаннями "Економічної правди", Юлія Тимошенко позбавила українських селян, вітчизняних та іноземних інвесторів, весь народ можливості довідатися про шлях, яким розвиватиметься аграрний ринок у разі її перемоги на президентських виборах.
Яку модель розвитку галузі слід обрати - "американську", яка передбачає протекціоністську політику щодо великих аграрних компаній, чи "франко-голландську", покликану підтримувати дрібні фермерські господарства?
Передвиборна програма Юлії Тимошенко не дає відповіді на це питання. Аграрна ж політика нинішнього уряду свідчить про відсутність зусиль з його боку щодо подолання серйозного дисбалансу у державному фінансуванні АПК.
В Україні працюють 43 тисячі фермерських і 600 тисяч одноосібних господарств. Частка перших у виробництві аграрної продукції складає 15%, других - 55%. Однак левову частку коштів держбюджету на підтримку АПК отримують не вони, а кілька десятків великих холдингів, інтереси яких лобіюють наближені до влади власники.
"Головний пріоритет - перехід від несистемного фінансування аграрного виробництва до повноцінного довгострокового кредитування під повний технологічний цикл, включаючи закупівлю сільгосптехніки", - відзначає Юлія Тимошенко.
Чи отримають кошти в результаті такого переходу головні годувальники України - присадибні та фермерські господарства - не зрозуміло.
Зате кандидат в президенти обіцяє формувати інфраструктуру ринку - аграрний фонд та біржі, оптові та роздрібні сільськогосподарські ринки, страховий фонд та земельний банк. Особливого значення вона надає створенню розгалуженої мережі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.
Про можливий результат можливого п'ятирічного перебування Тимошенко на посаді глави держави щодо реалізації цих планів може свідчити простий факт: за два роки її прем'єрства окреслені завдання продовжують залишатися завданнями.
Позиція Юлії Тимошенко щодо земельного питання проста: земля має бути товаром, але у майбутньому. Напевно, у дуже віддаленому майбутньому, аби "правильні" товариші закінчили концентрувати у своїх депутатських руках всі селянські паї.
"Сільськогосподарська земля належатиме тільки громадянам України, які живуть і працюють на ній", - пише кандидат у своїй передвиборній програмі. Кому в такому разі належатиме пшениця, зібрана з цих наділів, прем'єр не уточнює.
Блок 8. Інфраструктура
Гасла про будівництво нових автомобільних магістралей, портів та аеропортів за рахунок державно-приватного партнерства озвучують усі кандидати, і Юлія Тимошенко - не виняток.
На ії думку, усі стратегічні об'єкти, включаючи аеропорти, повинні знаходитися під державним контролем, а бізнес-об'єкти на базі певного проекту можна віддати на відкритих аукціонах бізнесу.
Втім, реалізувати такий підхід в умовах катастрофічного дефіциту бюджету непросто. У підсумку, уряд продовжує економити на інфраструктурних об'єктах.
Так, у грудні Кабмін скоротив перелік міських об'їзних доріг, на будівництво та реконструкцію яких у 2009 році виділялися кошти із спеціального фонду держбюджету.
До того ж, "Укравтодор" за 11 місяців 2009 року проклав усього вісім кілометрів нових шляхів. Це зовсім не збігається з обіцянками уряду за рік побудувати 341,7 кілометра доріг до "Євро-2012".
Прозорими аукціонами в інфраструктурній галузі Тимошенко теж не може похвалитися, про що свідчить історія з тендером на будівництво і реконструкцію аеропорту у Львові.
Виникає відчуття, що кандидат вкотре говорить лише те, що хочуть почути від неї виборці.
Блок 9
Серед принципових положень програми Юлії Тимошенко, не охоплених питаннями "Економічної правди", вигідно вирізняється пропозиція у галузі медицини.
"Право на охорону здоров'я не може залежати від гаманця чи посади, тому кожна людина гарантовано матиме медичну страховку за рахунок роботодавця чи держави, а заможні громадяни - за власний рахунок", - пише вона.
Не виключено, що енергії кандидата вистачить і на реанімацію вітчизняної медицини. Якщо, звісно, країну не накриє чергова хвиля економічної кризи, свинячого грипу або рафінованого популізму.
За матеріалами "Економічна правда"
|