 Минулоріч, 2010 року відбулися вибори до органів місцевого самоврядування. На Волині представники від Партії регіонів здобули більшість у депутатському корпусі не лише в обласній раді, а також у предстаницьких органах різних рівнів. З одного боку - це була перемога, з іншого - початок наполегливої та відповідальної роботи з виконання тих зобовязань, які були взяті Партією регіонів перед виборцями. На сьогоднішній день окремі пункти програми "Будуємо нову Волинь” у же втілені в життя, інші на стадії реалізації.
Рік став початком глобальних реформ в державі , які були дещо тривожними для громади, втім, наполегливість та вірність обраному курсу Президента та Уряду уже дають свої результати, які передусім спрямовані на покращення рівня соціального забезпечення та добробуту українців.
– Олександре Костянтиновичу, уже більше року ви обіймаєте посаду першого заступника голови облдержадміністрації, вистачало всього: і політичних моментів, і кадрових рокіровок, навіть вибори до місцевих ради пережили. Що вважаєте особистими досягненнями, а що – прорахунками?
- По-перше, те, що дійсно нам вдалося - це розвиток інфраструктури області. За минулий рік ми інвестували в соціальну інфраструктуру Волині майже 90 млн. гривень. Це 48 мільйонів з держбюджету, 42 – з обласного. Для порівняння: в 2009 році це було 14 млн., хоча, підкреслюю, я не прихильник таких порівнянь з минулими періодами. Якщо брати основні об’єкти – це блок «Б» обласної клінічної лікарні. Він зводився, як я пам’ятаю, 8 років, але за півроку був збудований, освоєно 14.5 млн. гривень. Також це добудова центральної районної лікарні в Любомлі, перша черга райлікарні в Шацьку. До речі, щодо останнього об’єкту: там навіть таблички на дверях кабінетів лікарів українською та англійською мовами - це вже рівень. Ми можемо туди привозити гостей і показувати їм ці здобутки. Крім того, у Святогорському Зимненському монастирі, під яким минулого літа був зсув ґрунту, провели капітальний ремонт – там здійснена колосальна робота, про яку можна годинами розповідати. В селі Красноволя Маневицького району була здана в експлуатацію школа. І багато-багато чого іншого зроблено. Я ще не сказав про місцеві бюджети, які виділяють гроші, галузеві – це і освіта, і охорона здоров’я. Це все, на мою думку, наш основний здобуток.
Друге досягнення – це шахта №10 «Нововолинська». Всі про неї говорять, а ми, я можу сказати так, її будуємо. Жодної копійки на цей об’єкт протягом трьох років не надходило. Лише минулоріч виділили 138 млн., а в 2011-му, згідно постанови Кабінету Міністрів України, виділено 150 млн. В наступному році, якщо все вдасться – розпочнеться запуск шахти.
Третій, на мою думку, здобуток – це тендерні закупівлі. Те, що відбувалося раніше – це жах. Кожен по-своєму трактував норми закону, кожен на себе тягнув ковдру. Сьогодні все впорядковано, норми виписані. Кожен добре ознайомлений із законом, сформована чітка вертикаль щодо державних закупівель. Декілька службовців були звільнені зі своїх посад.
І четверте. Вважаю, за цей рік була збудована вертикаль виконавчої влади. Якщо ми беремо будь-яку область, район, місто чи село – можу сказати, що є жорстка дисципліна і відповідальність за кожний крок. Якщо говорити про те, що не зроблено – є недоліки, але я їх поки не бачу. Мабуть, я молодий чиновник, але не бачу. Єдине, що можу сказати – іноді бракує часу і, можливо, коштів на виконання того чи іншого завдання.
- Олександре Костянтиновичу, раніше волиняни Вас ототожнювали з активною партійною діяльністю і роботою як депутата у найвищому представницькому органі краю – обласній раді, тепер вже більше року Ви у виконавчій гілці влади, то що важче – представляти чи виконувати?
- Без сумніву – важче виконувати. Тут має значення і те, що чиновник діє від імені держави, і те, що за свої дії несе персональну відповідальність. Бо у депутатів вона – колегіальна, а отже й необов’язкова. Окрім того ради лише приймають рішення і оцінюють результат. А виконавчі органи влади їх втілюють і беруть «вогонь на себе», навіть якщо ці рішення прийняті невчасно або невдало.
– Олександре Костянтиновичу, як ви ставитеся до політичних перебіжчиків? Нині то – звична справа для депутатів. Але люди голосували не лише за конкретну особу, а й за партію. То ж такі дії народних обранців можні запросто розцінювати як зраду. Чи не варто в такому разі непостійних депутатів позбавляти мандата?
– Пропоную поміркувати над тим, що таке – політика, політиканство і… двірник. Існує в нас політика?
– Як на мене, в надзвичайно малій кількості.
– Ну, нехай. А політиканство? Отож бо. Його багато. А хто ж буде зважати на роботу двірника, хто візьметься за його працю?.. Ніхто, бо всі хочуть у політику. Тепер, коли поглянути в масштабах області, що нас цікавить? Маю на увазі громаду. Дороги, будівництво шкіл, дитячих садочків, утеплення закладів соціальної сфери, підтоплення, охорона лісів тощо. Тут є політика?
– Та її в господарських питаннях і не повинно бути.
– Коли обласна рада почала роботу, ми на базі Партії регіонів – найпотужнішої фракції створили більшість і запросили всіх, кому небайдужі проблеми громади Волині. Відтоді не підіймали жодного політичного питання. Жодного. Тому я абсолютно нормально ставлюся до людей, котрі вболівають за громаду, відстоюють її інтереси і здатні зрозуміти, що їй потрібно.
– Після обрання Віктора Януковича Президентом України Партія регіонів закрила двері для бажаючих поповнити її ряди. Ви в одному із інтерв’ю розповіли про причини. Мовляв, надто багато «любих друзів» почали виявляти бажання стати регіоналами. Нині, приймаючи в партію, чим керуєтеся?
– Дійсно, призупинили процес поповнення Партії регіонів у дуже складний період. На цьому наголошую. Вибори президента минули. Ми прийшли до влади. Враз до партійної організації почали масово йти, двері не зачинялися. А скільки телефонували й запевняти, що голосували за Віктора Януковича! Виходить, що 85% волинян мали б віддати перевагу Вікторові Федоровичу, а лише 15% Юлії Володимирівні. Тож вирішили призупинити процес, аби залишити партію в чистому вигляді, який вона має сьогодні. А це – потужна організація, котра налічує одинадцять тисяч осіб. І прийшли вони в опозиційний період! Згодом бум спав. Сьогодні, приймаючи в партію, даємо тримісячний випробувальний період. Дивимося, як людина себе зарекомендує, що зробить для розбудови політичної сили. Якщо нічого – відмовляємо.
– Таким чином готуєтеся до наступних виборів?
– Ми готові завжди!
– Робота у владі пов’язана з постійною критикою та прискіпливою увагою до новообраних депутатів тим більше, якщо вони належать до Партії регіонів. Чи доводилося вам стикатися з такими фактами з часу вашого призначення на посаду?
- Ми повинні періодично звітуватися за зроблене і повірте, нам є про що сказати, є реальні цифри, за якими стоять реальні кошти і ми можемо ними оперувати, можемо спрямовувати у потрібне русло і уже невдовзі волиняни зможуть оцінити результат. Потрібно зрозуміти – не може бути все і відразу. Тим більше після тієї руйнації економічної, соціальної, пенсійної систем тощо, які ми отримали після приходу до влади. Менше з тим, я вважаю за професійну слабкість посипати голову попелом і займатися звинуваченнями. Так, наші попередники залишили нам порожню скарбницю, залишили масу невирішених проблем і колосальну суму боргів. Втім, люди довірили нам керування державою, областю, містом, селом і ми повинні засукати рукава і займатися розбиранням завалів. На відміну від попередників ми не маємо наміру ховати голову в пісок і відкладати вирішення питань у довгу скриню. Так, реформи не будуть проходити гладко і безболісно, але зазвичай одужання починається після того, як пройдена критична точка в історії хвороби. Вважайте, що зараз і є та критична точка, яку ми повинні переступити і успішно рухатися далі у висхідному напрямку. Бо на сьогодні є хворими усі без виключення галузі і економічна, і соціальна, і адміністративна, і податкова.
Уже є результати нашої роботи і вони вагомі, це і будівництво соціальних об’єктів, відкриття медичних закладів, будівництво доріг, тощо. Ми маємо конкретні факти, безумовно багато чого потрібно ще зробити, але це не є недоліком – це завдання найближчої перспективи. Ми послідовно долаємо усі труднощі, але ми не чарівники, а виконавці і це потрібно розуміти. Не помиляється тільки той, хто нічого не робить, ми ж не маємо наміру відсиджуватися аби лише заробити собі славу всезагальноліберальних.
Нова команда працює і більше того, не боїться брати відповідальності за зроблене, бо ми впевнені у правильності обраного шляху.
|