Кілька розлогих промов про корумповану владу, про злочинний режим, про здачу національних інтересів, про необхідність імпічменту президента ... Кажуть про Гонгадзе і про Мельниченка ... Наприкінці оголошують про створення Форуму національного порятунку. Головна умова - у Форуму повинен бути колективний лідер, всі рішення повинні прийматися консенсусом. Багато політиків не підтримують Форум. Віктор Пинзеник заявляє, що «ми не можемо йти в опозицію, тому що підставами прем’єра Ющенка». Ющенко вмиває руки і називає опозицію «фашистами». Тимошенко взагалі перебуває в Лук’янівському СІЗО.

     ... Потім з в’язниці виходить Тимошенко і вже через місяць монополізує Форум. Кому не подобається - виходять і йдуть. Ще через місяць Тимошенко ініціює референдум з імпічменту президента. Їй кажуть: Юлія Володимирівна, це авантюра! Вона не слухає. Ще через два місяці опозиція йде на парламентські вибори і про Форум національного порятунку забувають. Минуло дев’ять років. Знову створюється структура, ключовим словом у назві якої є «порятунок».

     Знову слова про імпічмент і зраду національних інтересів. Але про Гонгадзе не згадують. Мельниченко присутній вже не у вигляді символу, а у вигляді учасника. У залі - екс-міністри, екс-дипломати, екс-мери міст, чинні депутати. Єдине: тих, хто не готовий йти захищати Україну від фантомних зрад під прапорами Тимошенко, - набагато більше. І набагато менше людей на вулицях. У 2001 році по Києву ходили стотисячний демонстрації. У 2010 році опозиція під стіни парламенту змогла зібрати не більше 3 тис. людей.

     Пам’ятаєте героя оповідання Льва Толстого? Хлопчика з багатою фантазією, який кричав «Вовки! Вовки! »? В результаті йому перестали вірити. Наша сучасна історія - це історія дівчинки, кричущої «Імпічмент! Імпічмент! »Або ж« Зрада! Зрада!». І їй теж перестали вірити ...