Одним з найважливіших елементів процесу становлення державності будь-якої країни є визначення національної символіки як невід'ємної ознаки незалежності. Кожен  народ, маючи свою історію, має і свої історичні святині — герб, прапор, гімн. 

     Символіка є втіленням боротьби за самовизначення, це — історичне надбання народу, частка його етнокультури. Символіка передає (через умовне зображення) сутність держави, дає уявлення про соціальні цінності державного ладу тощо. Український національно-державний прапор прийшов до серця нашого народу тернистими шляхами буття.

     Під час історичних звершень він ставав символом боротьби за національні й соціальні права. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса та багатство рідної землі. Українська національна традиція символічного відображення світу формувалася упродовж кількох тисячоліть. Ключем до розуміння як народного, так і релігійного її державного аспектів є її чільні символи – жовта і синя барви та знак, нині відомий під назвою тризуб.

Він є найзагадковішим з державних знаків. Навіть тоді, коли тризуб був позбавлений державного статусу, заборонений та переслідуваний на Батьківщині, він продовжував виступати як символ, що легітимував українців у всьому світі. 

     Державний прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення. Під його знаменом українці йшли до проголошення самостійної України, до перемоги. Це прапор миролюбства. В усі віки і в усіх народів державний прапор був однією з найвищих і шанованих святинь. Прапор символізував єдність земель і племен; прапор сконсолідував міста і краї в державу, а духовно й історичнр близькі етноси - в націю. 

     Під прапором воїни вирушали в похід, з прапором виступали на захист своєї батьківщини, прапор символізував стабільність держави й урочистість тих чи інших всенародних подій, свят, ритуалів. З проголошенням незалежної України національні символи – гімн, прапор і герб – стали на сторожі утвердження самостійності і суверенітету держави. Прапор (праслов'янською – лечу, рухаюсь) – власне, прапор, стяг, корогва, значок, що виконує роль офіційного символу. В сучасному вигляді – це полотнище одного або поєднання кількох кольорів, форми й розміру з написом, прикрасою, певним зображенням.

     Про сьогочасний Державний прапор України в Конституції нашої держави мовиться лаконічно: "Державний прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів". Гідність прапора захищається як в самій країні, так і за її межами. Зневага до прапора розглядається як посягання на честь нації та держави; публічний глум над Державним прапором України, а також над офіційно встановленим прапором іноземної держави є злочином. 

Саме тому передбачаються санкції за порушення встановленого порядку поводження з прапором. 23 серпня 2004 року на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України Указом Президента України було установлено відзначати щорічно, 23 серпня, День Державного прапора України. 

     У церемонії підняття державного прапора взяли участь перші посадові особи області, в тому числі, перший заступник губернатора Волинської області – Олександр Башкаленко. Під час інтерв’ю він зауважив, що ця дата є символічною для усього українського народу, оскільки, атрибути державності є символами національної самоідентифікації, які є важливими та невід’ємними для будь-якої країни. «Український народ тривалий час йшов до того, щоб отримати символи своєї державності. На щастя, зараз ми маємо змогу відзначати важливі для серця кожного українця дати – День державного прапора, День незалежності. В ці дні хочу побажати для усім здоров’я, мудрості та терпіння. Тільки усвідомивши важливість усього, що на даний час відбувається в державі, ми зможемо досягнути справжньої незалежності»