Мітинг прихильників «Нашої України» біля стін Верховної Ради та Адміністрації Президента, названий черговим з'їздом, з усією наочністю показав, якою стала колись провладна партія після того, як її лідер з тріском програв президентські вибори. 

Адже буквально ще кілька років тому з'їзди «Нашої України» вражали своєю помпезністю, кількістю делегатів і засобів масової інформації, доносячи до «маленьких українців» наповнені найбільшим змістом фрази її учасників. Сьогодні ж збори цієї політсили перетворилися на подобу сходок пенсіонерів при якомусь ЖЕКу або бабусь, які клацають насіння біля під'їзду.

Разом з лідером «Нашої України» пішли в минуле і маси народу, які мріють «вживу» споглядати Месію. Вже немає тих захоплених натовпів, що намагаються зблизька побачити Самого, не кажучи вже про те, щоб хоча б на мить доторкнутися до лацкана його піджака. Але ж це було. Висування Ющенка в президенти на Співочому полі в Києві в недалекому 2004 мало не перетворилося на Ходинку - стільки бажаючих було подивитися на того, хто вирішив піти проти «злочинної влади».

Співоче поле стало для Віктора Андрійовича зоряним часом і водночас початком його занепаду. Адже саме з цього моменту Ющенко, увірувавши в свою богообраність, почав направо і наліво сипати обіцянками швидкого настання благоденства в Україні. Але подальші п'ять з половиною років наочно показали, чого коштували всі його обіцянки, починаючи від «Десяти кроків назустріч людям» і закінчуючи дитячою лікарнею майбутнього.

Рішення провести з'їзд у річницю підписання президентами України і Росії харківських угод приймалося з розрахунку на те, що до протестної акції «Нашої України» підключаться гулящі громадяни, пенсіонери, і це дозволить створити видимість масовості. Адже, справді, не можна говорити про масовість акції, маючи «під рушницею» лише близько трьох сотень активістів, зібраних з усієї України.

Сміх і гріх, але «Наша Україна» сама себе висікла, розмістивши на сайті привітання делегатам так званого з'їзду члена своєї політради Ігоря Юхновського, який, ймовірно, вважав за краще не ганьбити сивини участю в цьому маргінальному шоу. «Як я зрозумів з утримання однієї з резолюцій, ми виступаємо проти харківських угод, які підривають державний суверенітет України ...», - пише академік. Ці слова свідчать про те, що верхівка партії далеко відірвалася не тільки від простих людей, але і від однопартійців, розсилаючи їм уже заздалегідь затверджені рішення.

До речі, на резолюції «Нашої України» щодо денонсації харківських угод варто було б зупинитися більш докладно. Так, за словами її авторів, «харківські угоди створили ганебний прецедент торгівлі національною територією в обмін на так звані економічні вчинки. Не хотілося б вдаватися в полеміку щодо значення слів «продаж» і «оренда», однак хочу нагадати про 3 лютого 2009 року, коли Міжнародний суд ООН постановив, що острів Зміїний не може вважатися частиною прибережної лінії України при визначенні кордону континентального шельфу та виключної економічної зони. Саме позиція тодішнього керівництва країни і МЗС, який очолював  Володимир Огризко, призвели до того, що Україна втратила значну частину нафтоносного шельфу Чорного моря. І, на думку деяких експертів, програш був навмисним, щоб Румунія мала стимули, підтримуючи натовські устремління Ющенка і його оточення.

Ось це зрада країни так зрада. Причому 1500 квадратних кілометрів континентального шельфу і акваторії моря віддали не в оренду, а назавжди. Наступним на порядку денному стояло існування українського судноплавного каналу на Дунаї. Але, слава Богу, не встигли ...

Тому «нашоукраїнцям», перш ніж про щось кричати, слід розкинути мізками залишилися і пошукати в своєму власному шафі скелети.

Однак повернемося до так званого з'їзду «Нашої України».

Щоб напевно потрапити в інформаційні випуски теленовин, керівники цього дійства вирішили помітингувати не лише біля стін Верховної Ради, але й біля Адміністрації Президента. Була навіть складена петиція з якимись вимогами до Президента, які відніс до АПУ народний депутат А. Парубій з супроводжуючими його особами. В оточенні десятка міліціонерів він гордо пройшов у будинок на Банковій, в якому ще зовсім недавно відчував себе як вдома. Однак зі зміною президента його послуги в розпалюванні націоналізму вже не потрібні були.

Повернувшись до мітингувальників, так і не зумівши зустрітися з Главою держави, Парубій, загравшись своєю значимістю в політиці, гордо заявив, що «Президент побоявся з ним зустрітися». Шкода, що, займаючись самолюбуванням, він не звернув уваги на реакцію учасників мітингу. На багатьох обличчях активістів «Нашої України» при цих словах народного депутата з'явилися іронічні посмішки. Дійсно, уявити Віктора Януковича, що злякався Парубія, навіть при дуже великому бажанні вже ніяк не виходить.

Завершився ювілейний, десятий ерзац-з'їзд «Нашої України», цілком ймовірно, стане останнім її з'їздом в якості парламентської партії. Передбачити результат цієї політичної сили на виборах до Верховної Ради 2012 року не так вже й складно. І, швидше за все, вже в недалекому майбутньому ця партія зникне не тільки з реєстру Міністерства юстиції, але також і з пам'яті людей. Адже людська пам'ять вибіркова і пам'ятає лише хороше, а про погане забуває.

Олександр Ромасюк