 Волинь належить до
тих регіонів України, які мають славну історію, визначні пам’ятки архітектури
та культури. Волинське селище Олика своїми історичними пам’ятками відоме далеко
за межами області.
Розповідати про Олику можна довго та натхненно. Вперше назва
містечка зустрічається в старовинному Іпатіївському літописі. На Волині це єдине селище де є така кількість
історичних пам’яток. Серед них Олицький замок зведений у 1558 році, триповерховий
палац, фортечні споруди, брама. Нині на території замку — Волинська
психіатрична лікарня № 2. Костел Святої Трійці, збудований у 1635-1640
роках за проектом відомих архітекторів Бенедетто Моллі та Джованні Маліверна. Святиня зведена у стилі римського храму
Іль-Джезу, пишно декорована скульптурами
святих (Войцеха, Станіслава, Петра і Павла) та різьбою у виконанні львівського
скульптора Мельхіора Ампелі. Луцька брама — єдиний збережений фрагмент
колись потужних міських укріплень.
Костел святих Петра
і Павла, найстаріший костел Волині, побудований у 1460 році на цвинтарі, серед старих магнатських могил. До
історичних цінностей Олики також
відноситься Стрітенська церква, колишня уніатська церква, побудована у
стилі бароко у 1784 році та Троїцька церква побудована у 1886 у передмісті
Олики. Польське видання "Tygodnik Ilustriwany" у 1856 ось як
описувало в'їзд до Олики: "...чудові костел, замок та ратуша, білесенька
церква, скрізь охайні, прикрашені садками будиночки міщан, сріблясті поверхні
спокійно куняючих ставків, горбки, а поміж ними звивисті річечки прегарний
творять вид...". На жаль, нині Олика втратила бувшу велич та славу,
історичні пам’ятки напівзруйновані, а будинки нинішніх міщан не завжди тішать
око охайністю, проте, подивитися в Олиці все ще є на що.
Мешканці Олики
чергових виборів чекають з нетерпінням, бо плекають надію, що можливо і у
їхньому селищі щось зміниться. А проблеми тут як і більшості волинських сіл одні й ті ж:
бездоріжжя, відсутність тротуарів та ліхтарів, довгобуд-садочок, відсутність
ремонту у сільському Будинку культури та
напівзруйноване кладовище… Ну і до проблем оликівчан додається щоденна руйнація
історичних пам’яток, до яких, здається, керівництву селищної ради немає жодної
справи. - Вперше коли приїхала до Олики мене
просто вразила її історична велич. Я звернулася до місцевого ксьонза, який і
розповів мені історію цього волинського селища, осередку литовського і
польського князівства та вотчини магнатів Радзивілів, - розповідає мешканка
села Олика Аліна Єгорова, кандидат на голову Олицької селищної ради від Партії
регіонів. Аліна Миколаївна Єгорова директор автомобільної фірми. Народилася на
Рівненщині, там здобула і вищу освіту. Так склалася доля, що років 16 тому
придбала в Олиці нерухомість. Нині вона з подивом згадує, що будучи корінною
жителькою міста, навіть не уявляла свого перебування в селі, але ознайомившись
ближче із селищем та його мешканцями прикипіла до нього усім своїм серцем.
Бізнесові справи переклала на плечі свого сина, а сама прагне
душою і серцем відроджувати та розвивати це забуте волинське селище.
Ще у 2004 році,
відкрито висловивши свою прихильність до Партії регіонів, Аліна Єгорова зазнала
рейдерської атаки на власний бізнес, адже у тоді ще „бютівському” регіоні дуже важко було лишатися
при власній позиції. Проте, від своїх
чіткий переконань жінка не відмовилася. А вже під час останніх президентських
виборів у власній домівці розгорнула агітаційний пункт. Аліна Миколаївна з
гордістю відзначає, що завдяки її агітаційній роботі в Олиці вдвічі збільшилося прихильників Партії регіонів. - Не знаю як складеться, і чи
здобуду я перемогу в боротьбі за крісло селищного голови, але для мене посада
це не головне. Я за своє життя вже покерувала, - ділиться думками пані Єгорова.
– Нині моє найголовніше завдання, змусити місцевих мешканців думати по-іншому. Я дивуюся з того, на скільки у цьому селищі міцні пережитки колишньої
помаранчевої влади. В Олиці знаходиться Волинська обласна психіатрична лікарня,
де працюють кілька сотень лікарів, медсестер та санітарів. Майже усі вони з
місцевих мешканців. Кожен з них
«молиться» на селищну владу, бо боїться втратити роботу. Я хочу щоб люди
перестали боятися висловлювати власну думку. Прямий обов’язок
сільського чи селищного голови відремонтувати дороги, зробити освітлення та
тротуари і відремонтувати сільраду чи клуб. Це не подвиг, а обов’язок, у іншому
випадку цій людині нічого робити на посаді селищного голови. За роки життя
в Олиці твердо переконалася, що кожен хто приходить до влади, перш за
усе дбає про власне благополуччя, а от до проблем села їм не має жодної справи.
Так складається, що у селі на виборні посади обирають тих, хто має більше
родичів чи друзів, а не того хто дбає про проблеми села. Людина керує, робить
певні послуги своєму електорату, а ями в селі стають усе глибшими і глибшими. У
мене скдається враження, що якщо в Олиці не зміниться влада, то Олика дуже
скоро стане однією великою ямою. А ще мені
прикро від того, що олицькі чоловіки та жінки,
маючи такі «золоті руки» не приносять користі своєму рідному селищу, а їдуть
на сезонні заробітки у Польщу та до
Києва. Дорослі діти лишають немічних стареньких батьків, бо через відсутність
роботи у свому селі мандрують у її пошуках за кордон. Я розумію, що нині така
ситуація у багатьох населених пунктах України, але ж Олика особлива, вона має
величезний потенціал, їй лишень потрібно допомогти відродитися із небуття.
Аліна Єгорова зізнається, що
найбільше вона хоче повернути Олиці її історичну славу та велич, відродити
Олицький замок, резиденцію князів Радзивилів,
відреставрувати Святотроїцький костел, де нині ксьонз відправляє службу, та зробити Олику
справжнім туристичним центром. Ця енергійна жінка уже не раз побувала у Польщі
з ініціативою відродження олицьких історичних цінностей. Поляки, а особливо
представники католицької церкви,
обіцяють підтримку, сприяння та
фінансову допомогу, але, звісно,
ініціатива щодо реставрації повинна виходити від волинян.
Поспілкувавшись з Аліною Єгоровою переконалася, що у неї усе вийде, адже її
планам ініціативі та ентузіазму може позаздрити й молодь. Справжній керівник не
той, який думає на крок вперед, а той, хто прораховує кілька кроків попереду. Коли цій чарівній
жінці вдасться втілити її «наполеонівські» плани в життя, то Олика стане не
лише історико-туристичним центром, а й збільшаться надходження до місцевої
казни, а люди не мандруватимуть за сотні кілометрів у пошуках заробітку. І в
цьому всьому Партія Регіонів обіцяє підтримку та допомогу.
Лариса Тодорук
|