Проте навіть поверхневий аналіз стану справ в АПК показує, що нищівна урядова політика протягом останніх двох років дестабілізувала аграрний сектор та спричинила серйозні фінансові втрати і вимивання обігових коштів товаровиробників в усіх без винятку галузях агропромислового комплексу.

 

 

У першу чергу великих втрат зазнали рослинницька і тваринницька галузі, які є базовими для переробної і харчової індустрії. Аграрна політика нинішнього уряду зводиться, по суті, до вивозу зерна та імпорту м’яса, завдяки чому Україна перетворюється на м’ясне звалище таких країн, як США і Бразилія.

Як велике досягнення демонструється перетворення держави на сировинну зону, орієнтовану на експорт зерна. Цьогорічні темпи майже на 1 млн. тонн перевищили рекордні темпи вивозу у минулому році. Станом на 12 лютого 2010 року вже експортовано 15,7 млн. тонн, із них 7,5 млн. тонн пшениці, 4 млн. тонн кукурудзи. Збираючи достатні для внутрішнього споживання запаси пшениці, держава вкотре наступає на ті ж граблі, масово експортуючи продовольче зерно. Станом на 12 лютого 2010 року експортовано близько 4,5 млн. тонн продовольчої пшениці.

Експортери давно переступили дозволену межу. Маючи 11 млн. тонн валу продовольчої пшениці при внутрішньому споживанні близько 7 млн. тонн, обсяг безпечного експорту складає 4 млн. тонн. Тому сьогодні, відчуваючи реальний дефіцит продовольчого зерна в окремих областях, стрімко зростають ціни на хліб. До речі, наявність зерна на аграрних підприємствах станом на 1 лютого 2010 року порівняно з відповідним періодом минулого року зменшилася на 25%, а на зернозберігаючих та зернопереробних підприємствах — на 14%.

За два роки з самозабезпеченої цукром держави ми перетворилися на цукродефіцитну державу з понад 550 тис. тонн дефіциту цукру-піску. І роль держави тут головна. Це і невиплата дотацій, і недотримання обіцянок з підтримки галузі. Цілком логічно, що ситуація вийшла з-під контролю держави. Запасів цукру, за експертними розрахунками, вистачить лише до червня поточного року.

 Єдиний вихід — не зволікати з ввезенням цукру-сирцю. В іншому разі роздрібні ціни легко подолають відмітку в 20 гривень. Згортання державної підтримки та імпортоорієнтована економічна політика продовжують безжалісно знищувати вітчизняне тваринництво. У 2009 році завезено майже півмільйона тонн м’ясних продуктів.

Зниження тарифів з одночасним згортанням державної підтримки товаровиробників відразу призвели до засилля імпорту на внутрішньому ринку. Імпорт молока та вершків упродовж 2009 року зріс у 10 разів, тваринного масла — у 6 разів, цукру — у 2 рази, яблук та томатів — на 56%. В той же час реальна заробітна плата (з урахуванням росту споживчих цін) за 2009 рік скоротилася на 9,2%.

Таким чином, уряд показав повну некомпетентність, неконтрольованість та провал у головному питанні продовольчої безпеки держави — забезпеченні населення доступними та якісними продуктами харчування. Наведу кілька красномовних цифр. За 2009 рік темпи виробництва харчових продуктів та напоїв зменшилися на 7%, яловичини — на 32%, свинини — на 63%, ковбас — на 20%, соків — на 26%, масла тваринного — на 12%, цукру — на 20%. Отже сьогодні на прилавках магазинів — переважно імпортні продукти харчування, які багатьом не по кишені. Та й їхня якість залишає бажати кращого.

Дефіцит на ринках цукру, молока і м’ясопродукції призвів до різкого зростання цін на продукти харчування першої необхідності — хліб, цукор, молоко, м’ясо, овочі і крупи. За даними Держкомстату, лише в січні на роздрібному ринку ціни на продукти харчування і безалкогольні напої виросли на 3,2%. Більш за все виросли ціни на цукор та овочі — на 14,7% і 14,3% відповідно. На 10-16% виросли ціни на сири, молоко, кисломолочну продукцію.

 

 

Але нинішнє підняття цін на споживчому продуктовому ринку — лише початок. Погіршення ситуації - попереду.

Сьогодні, в умовах високих цін на пальне, міндобрива, засоби захисту рослин, сільгосппідприємства готуються до виходу в поле. Уряд же відверто демонструє недбале і вкрай байдуже ставлення до одного з найважливіших етапів продовольчого виробництва — посівної кампанії. Існуючі ціни на матеріально-технічні ресурси свідчать про одне — уряд вкотре виказує нездатність впливати на економічну стабільність в країні.

Починаючи з 1 січня поточного року, вартість аміачної селітри зросла на 15% і складає в середньому 2243 гривні за тонну. Сьогодні відсутні будь-які гарантії, що зі зростанням сезонного попиту на міндобрива ціни і надалі не підвищуватимуться. За даними Мінагрополітики, забезпеченість мінеральними добривами склала 38%, з них аміачною селітрою — 40%. У січні 2010 року середні оптові ціни на дизпаливо зросли з 6048 до 7100 грн. за тонну (на 15%), на бензин — з 6850 до 8000 грн. за тонну (на 14%). У лютому-травні поточного року у зв’язку з сезонним попитом на пальне цілком ймовірний новий стрибок цін.

Забезпеченість пально-мастильними матеріалами для весняно-польових робіт становить 40%. Серед основних чинників, які випорожняють давно обмілілі фінансові портфелі сільгоспвиробників, є:

 - відсутність підтримки сільгосптоваровиробників коштом державного бюджету;

 - відсутність кредитних ресурсів для підприємств агропромислового комплексу;

 - загострення проблеми взаєморозрахунків між учасниками ринку, що призвело до виникнення масових затримок платежів, у тому числі — через Держказначейство;

 - заморожена урядом діяльність Аграрного фонду — важливого кредитора для сільгоспвиробників на даний час;

 - згортання більшості інвестиційних проектів в аграрному комплексі.

 

Фінансовий вакуум

 

Успішне проведення весняно-польових робіт, як зрештою розвиток сільськогосподарського виробництва загалом, напряму залежить від вчасного фінансування програм державної підтримки. Однак, незважаючи на те, що недофінансування і перехідні залишки коштів державного бюджету склали понад 2 млрд. грн., видатки на підтримку розвитку підприємств агропромислового комплексу у тимчасовому розписі асигнувань на І квартал поточного року не передбачені. Дефіцит коштів на проведення польових робіт складає близько 12 млрд. грн.

За відсутності фінансування за рахунок коштів державного бюджету та обмеження доступу до банківських кредитів у період підготовки до проведення комплексу польових робіт державні кошти залишаються єдиним джерелом підтримки сільгосптоваровиробників. Проте з 2010 року платники фіксованого сільськогосподарського податку перейшли на сплату збору обов'язкового державного пенсійного страхування на загальних підставах (33,2%), що збільшує платіжне навантаження на понад 600 млн. грн., а на період проведення комплексу весняно-польових робіт — понад 300 млн. грн.

Крім того, територіальні відділення Держказначейства не перераховують сільгоспвиробникам дотаційні кошти переробних підприємств (повернення ПДВ за здане молоко та м’ясо). Розрахункова сума коштів на сьогодні складає близько 400 млн. грн. Обсяг такої підтримки в розрахунку на рік складає понад 2,3 млрд. грн. Одну з ключових позицій в успішному проведенні весняно-польових робіт займає державний оператор — Аграрний фонд.

 Одним із напрямків підтримки сільгоспвиробників Аграрним фондом є проведення форвардних закупівель, які розпочинаються в перші місяці господарського року. З огляду на те, що тимчасовим помісячним розписом на I квартал року не передбачено відкриття асигнування на проведення цієї роботи, така підтримка сільгоспвиробників взагалі відкидається.

Такий стан справ неминуче призведе до зриву посівної кампанії та чергового невиконання повного комплексу агротехнологічних робіт, що негативно вплине на якісні та кількісні показники валової сільськогосподарської продукції. Ми отримаємо дефіцит продуктів на внутрішньому ринку, їх дороговизну і підвищення соціального незадоволення та напруги.

 

 

Політику розвалу та гноблення сільського господарства, яке всупереч урядовій політиці продовжує боротися за життя, потрібно негайно припинити. Вкрай складні реалії вимагають оперативного та ефективного реагування, виважених і скоординованих дій, спрямованих на подолання кризових явищ.

Уже новому уряду слід терміново забезпечити і залучити максимально можливу кількість фінансових ресурсів для належної підтримки розвитку підприємств агропромислового комплексу та належного проведення весняно-польових робіт. Слід відновити кредитування АПК через надання коротких та довгих кредитів для відновлення матеріально-технічної бази тваринницької і рослинницької галузей за реальними відсотковими ставками під цільові програми.

А ще:

- запровадити державне замовлення на стратегічні види продукції сільського господарства через ф’ючерсні, форвардні та спотові закупівлі Аграрного фонду;

- вжити невідкладних заходів зі стабілізації цінової ситуації на ринку сільськогосподарської продукції для недопущення росту роздрібних цін, забезпечити надходження товарів до споживачів за доступними цінами шляхом проведення ефективної регуляторної та цінової політики;

- призупинити необґрунтоване засилля імпортної продукції в державі. Запровадити систему заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника, враховуючи субсидування країнами експорту тваринницької продукції, посилити рівень тарифного захисту вітчизняного товаровиробника;

- створити необхідні умови для зацікавленості товаровиробників у розширенні посівних площ, нарощуванні обсягів виробництва цукрових буряків.

Гарантом розбудови соціальної інфраструктури на селі стане відновлення в держбюджеті на 2010 рік бюджетної програми компенсації з будівництва сільських соціальних об’єктів. Прийшов час покінчити з довгою і болісною агонією в агропромисловому комплексі та перейти до реанімації аграрного сектору економіки шляхом дієвих та рішучих дій.