Зараз країна закінчує той період випробування для українського народу, який розпочався з 2005 року, а точніше – з кінця 2004. Я, як активний учасник подій і життя країни, за всі ці роки, безумовно, маю свою точку зору на те, як ми з вами прожили ці 5 років.

Я висловлював свою точку зору і точку зору своїх виборців, яку я постійно чую в регіонах на зустрічах. В тому числі, шановні журналісти, я враховував і вашу точку зору. Я добре розумію, що ви живете в реальному житті, ви постійно відчуваєте, як розвивається життя нашої країни, яку точку зору мають люди в різних регіонах, які проблеми існують.

Якщо говорити про ці проблеми, то є проблеми загальні і є проблеми регіональні. І, врешті-решт, є проблеми кожної людини. Все це влада, безумовно, повинна враховувати при виконанні своїх обов’язків перед суспільством. Як вона їх виконує і як вона їх виконувала всі ці роки, ми з вами також добре знаємо. Хоча, безумовно, є і різниця в точках зору. І це абсолютно нормально.

Мені за цей час випала доля пройти шлях спочатку в опозиції, після страшного для мене 2004 року. Я пройшов це випробування, і хочу сказати, що, незважаючи на певну мою підготовку до різних іспитів в житті, для мене це був дуже жорсткий удар. Це також був удар практично для всіх моїх прихильників в Україні. А їх була величезна кількість у 2004 році.

Я вважаю, що кількість не тільки моїх прихильників, а й однодумців за всі ці роки зросла. Зросла не тому, що я такий правильний, а зросла тому, що багато того, про що ми говорили і чого очікували негативного – збулось. А багато людей мріяли про зовсім інше. Вони мріяли про добре життя, про сильну країну, демократичну, в якій кожна людина буде захищена. Вони мріяли про країну, в якій будуть працювати закони, і вони будуть рівними для всіх. На жаль, цього не сталося.

Я не буду користуватися тими засобами, якими користуються мої опоненти. Я нікого не буду ображати. Я лише хочу зробити констатацію фактів, що ми бачили хаос в країні від самого початку правління нинішньої влади. І таким хаосом, якщо навіть не більшим, вони закінчують свій термін роботи. Україна в 2004 році мала приріст ВВП більше 12%. Закінчуємо ми цей 5-річний термін з падінням ВВП близько 20%. Немає зростання доходів наших громадян, реальних доходів. Закінчуємо ми з падінням їх доходів більше ніж 10%. І це результати вже першого півріччя нинішнього року. Тобто, реальний рівень життя людей погіршився.

Той хаос, що панує в країні, починався з верхівки влади і дійшов до самого низу. Чиновники різних рівнів брали приклади зі своїх керівників. А чому їм не бути такими, як їх керівники?

Ми чуємо про якесь міфічне покращення життя, про покращення стану економіки України. Я дуже часто чую і від людей, і себе на цій думці ловлю, що коли нинішня влада говорить про покращення, то складається враження, що вони говорять про якусь іншу країну, а не про ту, в якій ми живемо. Ніби існує дві країни – в якій живуть вони і та, в якій живе весь український народ.

Ця брехня і маніпуляції вже набридли за ці роки. Я вважаю, що це великий гріх – дурити власний народ. Я вважаю, що неефективна робота керівництва країни за ці роки призвела до того результату, який ми маємо сьогодні. А народ не змінився і люди справедливо сьогодні вимагають покращення свого життя. Адже вони як працювали, так і працюють, як виконували свої обов’язки, так і виконують.

Подивіться на будь-яку галузь. Де сьогодні є покращення? Хіба знайдеться така галузь? Не знайдеться. Я не буду зараз завантажувати цифрами, але скажу, що такого страшного падіння виробництва, яке сталося нинішнього року, не було навіть у роки війни. В деяких Західних регіонах, наприклад, на Закарпатті, падіння складає 57%, на Волині – 53%, у Запорізькій області – 38%. А в цілому по Україні падіння промисловості складає більше 50%.

Зараз настає час підбиття підсумків 5 років роботи нинішньої влади. І це повинен зробити український народ. Він повинен сказати своє слово на наступних виборах. Люди зі свого досвіду добре знають, що представники нинішньої влади здатні на все, що завгодно. Вони прийшли до влади на авантюрі, і зараз вони її просто так віддавати не хочуть. І, як кажуть, їх не цікавить точка зору виборців чи точка зору українського народу.

Вони будуть шукати будь-які шляхи, щоб зараз, напередодні президентських виборів, відволікти суспільство від реальних справ. Будуть створювати штучні компрометаційні ситуації, шукатимуть винуватців, будуть шукати можливість відволікти суспільство від реального стану справ в Україні. І також шукатимуть шляхи, як знову обдурити український народ – солодкими словами, обіцянками, малюнками красивого життя. Вони навчилися все це робити за всі роки нашої Незалежності і, особливо – за останні 5 років. Вони розвивали в собі ці здібності, і, варто зауважити, розвили добре. Навчилися красиво говорити, красиво малювати і нівелювати суспільство.

Тому я хочу сказати, що ми це добре розуміємо. Я особисто все це на собі відчуваю і відчував з перших кроків дій нинішньої влади. Я і мої прихильники в усій Україні. Ми добре пам’ятаємо, як розпочався 2005 рік – рік переслідувань простих людей тільки за те, що вони проголосували не за того кандидата.

Представники влади зараз, безумовно, будуть шукати шляхи, як намалювати образ опозиції і її лідера жахливими барвами. Вони будуть намагатися зробити це у будь-який спосіб. Я це добре розумію. І я нічого іншого не очікую. Але я впевнений в тому, що це вже не пройде. Людям все це вже набридло і їм зараз потрібно зовсім інше. Їм потрібен порядок в країні, їм потрібна влада, що говоритиме правду і яка була б здатна професійно відстоювати інтереси країни як у внутрішній політиці, так і у зовнішній.

Нині я готовий до спілкування і, як завжди, буду відвертим. Я сподіваюся на вашу об’єктивну оцінку сьогоднішньої зустрічі.

А сьогодні, в річницю з Дня народження видатного письменника і публіциста Івана Франка, хочу лиш нагадати його слова: „Щоб слово сталося ділом, треба духу свободи і любові до правди та до народу публічної дискусії”. І ще одну фразу – „Нам пора для України жити”.