Головна » 2009 » August » 21 » Олександр Башкаленко: У країни знову з’являється шанс
Олександр Башкаленко: У країни знову з’являється шанс
14:34
До цьогорічного Дня Незалежності ми підходимо з двоїстим почуттям. З одного боку, у громадян України є всі підстави пишатися тим, що живуть у великій країні, своїй Батьківщині. З іншого боку, ті ж громадяни України стали свідками того, як політична криза разом з бездарними діями президента та уряду призвели до дискредитації державної влади та країни загалом. В жертву інтересам окремих політичних сил та амбіціям їх очільників без вагань були принесені найважливіші державні інституції, а ще законність і суди. У підсумку Україна за останні роки в очах світу стала країною втрачених можливостей. Вісімнадцятий рік незалежності не став винятком у переліку розчарувань. На превеликий жаль, на думку не спадає жодного позитивного моменту чи владного рішення, які сприяли б розвиткові держави. Нормою стали невизначеність та багатовекторність, коли влада прагне догодити «і вашим, і нашим», тим самим забувши про інтереси власних громадян. Крім великої політики є ще повсякденне життя і з позицій якого видно, що з кожним роком це саме життя стає дедалі важчим. Ми, як держава до цього часу не маємо свого власного стержня, власної загальнонаціональної програми і це наша найбільша проблема. Сьогоднішні правителі держави уже не знають у чиї обійми їм кидатись, а це в свою чергу позначається на економічному розвитку держави і як наслідок, житті кожного українця. Люди розчаровані і розгублені. Свідченням цьому є те, що близько 34 відсотків наших громадян категорично не підтримали б незалежність України на повторному референдумі. Ви просто вдумайтеся у ці цифри. Це вже не День незалежності, а дно незалежності. Для переважної більшості українців цей день практично нічого не означає, окрім хіба чергового вихідного. Прикро, що можновладці до цього часу не зрозуміли, що ставку потрібно робити не на закордон, а на власні сили та ресурси, яких в Україні більш ніж достатньо. І лише сформувавши потрібну самоповагу в цьому плані, ми можемо ефективно і на рівні співпрацювати із сусідніми державами, бути гідним партнером, з яким рахуються. Наразі всього цього немає. На продовження думки хочу зауважити, що сила і конструктивізм позиції Партії регіонів та її Лідера Віктора Януковича полягають саме в тому, що у перспективах України вони роблять ставку на самодостатність України, як держави. Саме це є в основі напрацьованого стратегічного плану розвитку країни, якого немає жодна інша політична сила чи її лідер. Ми маємо солідний економічний потенціал і багаті ресурси, український бізнес, національний інтелект і науку. Має бути відповідальний, професійний підхід до справи, кожного на своєму місці. Країною мають керувати кваліфіковані і досвідчені люди, які знають, що і як робити, які готові відповідати за результати своєї роботи. Все є просто і зрозуміло. Визначальною складовою державної політики має бути і регіональний розвиток. Кожний регіон нашої країни має свої неповторні переваги, які в разом дають силу усій державі. Потрібно лише розумно спрацювати владі та підтримати ці переваги. На сьогоднішній день уряд не зробив жодного кроку у цьому напрямку, навпаки вся регіональна політика зводиться до керівництва в ручному режимі з розподілом мізерних фінансів «своїм» людям. На прикладі Волині хотілося б згадати про територію пріоритетного розвитку у Нововолинську, яку з приходом Тимошенко у 2005 просто ліквідували. Так от, за період її функціонування за часів першого прем’єрства Віктора Януковича в область прийшли великі інвестиції і з’явилися ряд потужних перспективних підприємств, які почали виробляти високотехнологічну продукцію та забезпечили роботою тисячі волинян. Це ще раз показало, що бізнес здатний розвиватися, потрібно лише створити прозорі умови для його роботи і не заважати. Ці підприємства - це фінансова основа регіону. Натомість ми переконалися, що в уряду інша думка, і до проблем вітчизняних підприємців йому байдуже. А звідси і податковий тиск, і додаткові побори, і подальша невизначеність в плані перспективи цих самих підприємств.. Волинь - прикордонна область, разом з тим, ті проблеми, з якими живе переважна більшість волинян, аж ніяк не підтверджують думку про те, що кордон – це «золота жила». До цих пір не реалізовано жодного інфраструктурного проекту, та що там казати, коли до цих пір не спромоглися навіть дороги нормальної до кордону побудувати. В усіх сферах життєдіяльності регіону присутні лише безсистемність, неорганізованість та невизначеність. Людей втомили порожні гасла «свідомих патріотів», більшість з яких нічого путнього в житті не зробили, але претендують на перші ролі. А комусь ще присвоюють звання «Почесного громадянина Луцька» за те, що став ініціатором численних конфліктів, скалічив людські долі і продовжує це робити надалі. Як пояснити такі дії міської влади? Сьогодні усім потрібно зрозуміти, що відстоювання національних інтересів насамперед полягає в праці на благо країни, чи то організації успішного підприємства, чи професійній роботі в державній установі. Не важливо у якій сфері, але така робота у підсумку принесе більшу користь країні, ніж черговий «патріотичний» фестиваль, за яким лише духовна порожнеча. Не потрібні нам молодики з транспарантами, які загострюють міжнародні відносини і показують свій примітивізм. Нам потрібна зрозуміла політика держави, яка враховує інтереси громадян, які у ній проживають. І ці громадяни тоді дійсно будуть вважати День незалежності великим святом. Держава зобов’язана формувати в громадянах два почуття: захищеності і справедливості. Тому на часі нові підходи і нова політика. На думку 72% громадян країни, для успішного розвитку України важлива поява сильного лідера, котрий має широкі владні повноваження. Сьогодні в країни та її громадян з’являється шанс – зробити усвідомлений вибір, з яким прийдуть порядок і стабільність.
До цьогорічного Дня Незалежності ми підходимо з двоїстим почуттям. З одного боку, у громадян України є всі підстави пишатися тим, що живуть у великій країні, своїй Батьківщині. З іншого боку, ті ж громадяни України стали свідками того, як політична криза разом з бездарними діями президента та уряду призвели до дискредитації державної влади та країни загалом. В жертву інтересам окремих політичних сил та амбіціям їх очільників без вагань були принесені найважливіші державні інституції, а ще законність і суди. У підсумку Україна за останні роки в очах світу стала країною втрачених можливостей.