29 липня керівництво МВФ прийняло рішення про виділення Україні чергового траншу, кошти якого мали б піти на подолання кризи. Нагадаємо, що в сумі Україна вже отримала 10 млрд. доларів. Багато українських політиків в унісон з урядом підкреслюють важливість кредитів МВФ для країни, без яких підтримання української економіки неможливе. Перш ніж перейти до аналізу розподілу коштів, хотілося б акцентувати увагу на умовах, які висуває МВФ до нашої країни.

Щоразу вони жорсткіші.

Відзначимо, що отримання двох попередніх кредитів від МВФ характеризувалось двосторонньою угодою між МВФ і Україною про співпрацю, де фокусувалась увага на пріоритетних напрямках для реформування української економіки. Це була рекапіталізація банків, ряд заходів спрямованих на зміцнення гривні, тощо. Як бачимо, за призначенням гроші не пішли, оскільки позначки курсу валют переходять усі межі. Але про це згодом. Перед отриманням третього траншу Україна зіштовхнулась з рядом більш жорстких умов, які охоплюють не лише фінансову, а й соціальну сфери.

Перш за все кидаються в очі вимоги про підвищення ціни на газ для споживачів та теплокомуненерго на 20%, також введення штрафу за несплату житлово-комунальних послуг. Безумовно, в надзвичайно скрутний економічний період, подібні урядові ініціативи навряд чи сподобаються народу.

Тепер про економічні зобов’язання, окремі кроки стосуються подальшого наповнення Пенсійного фонду, яке проводиться за рахунок інших соціальних сфер, наприклад тарифів. А поповнити фонд без додаткового навантаження на населення неможливо, тим більше, що населення в Україні характеризується як старіюче. Є два кроки, які уряд може зробити у цьому напрямку – підняти віковий ценз або суттєво збільшити фінансування. Не виникає сумнівів, який з них буде здійснений вже найближчим часом. Варто додати, що у своєму нещодавньому інтерв’ю міністр економіки України Богдан Данилишин це заперечив, хоча додав, що відповідні реформи все одно будуть проводитись, а це же перші ластівки.

Таким чином, перед отриманням третього траншу від МВФ, Україна взяла на себе ряд серйозних обов’язків, які навіть при позитивному впливові самого траншу кредиту на економіку можуть сильно вдарити по добробуту багатьох українців.

Куди ж підуть гроші?

Але все таки не настільки важливі у нашому випадку причини, скільки, наслідки, і не так важко отримати гроші, скільки раціонально їх використати. В цьому і полягає істина по кредиту. Чи відома подібна мудрість українському керівництву? Вже після отримання згоди від МВФ про надання траншу, уряд заявив, що 1,9 млрд. доларів підуть на часткове погашення зовнішнього боргу. Фактично, рокіровка: тут взяли, туди віддали. От тільки від перестановки доданків сума не міняється. А останні кроки уряду показують, що сподіватися на підтримку реального сектора економіки не доводиться.

Сама Тимошенко прокоментувала розподіл отриманих коштів так: «За нашими підрахунками, в кращому випадку до кінця тижня цей фінансовий ресурс увійде до бюджету, що дасть можливість укріпити фінансову ситуацію в Україні, стабілізувати усі фінансово-економічні процеси, дасть нам надію до кінця світової фінансової кризи мати високий ступінь стабільності і якість протистояти усім викликам світової фінансової кризи».

В той же час, Партія регіонів побоюється, що фактично кошти від МВФ будуть спрямовані на механічне погашення дефіциту бюджету. Адже ніяких суттєвих реформ не відбувається, ніяких змін уряд не впроваджує. І це страшно, оскільки, подібна тактика розподілу коштів залишає Україну у тому самому становищі, яке ми маємо.

Дійсно виникають побоювання у раціональності використання отриманих коштів, особливо напередодні виборчої кампанії, де є велика спокуса спрямувати гроші на популістські цілі. А можливо, саме до цього і схиляється у своїх діях уряд Тимошенко?

Де дно боргової ями?

Без сумніву, українська економіка, в умовах світової фінансової кризи потребує підтримки, і обійтись без зовнішньої допомоги у такій ситуації важко. Втім, після всього вищеописаного на думку спадає народна мудрість: «У борг береш чужі гроші, а віддавати доводиться свої». Як же тут не подумати над тим, що Україна фактично опиняється у борговій ямі, наслідки якої доведеться на собі відчути майбутнім поколінням.

Україна продовжує показувати свою безпорадність перед фінансовою кризою, оскільки, наша залежність від кредитів МВФ стає очевидною з кожним днем. Сьогодні говорять вже про четвертий транш, які будуть умови для його отримання? Чи говорить це про повну економічну неповноцінність нашої держави? Відповідь очевидна.

Однак, найбільш прикро те, що можновладці так і не роблять висновків із своїх дій, кредити стають нормою життя, а не вимушеним кроком, уряд продовжує мислити короткотерміновою необхідністю. А не реальною перспективою. Замість того, щоб звільнятись від кредитної залежності і відроджувати власні галузі економіки. Ті, хто повинен стояти на варті економічного благополуччя. Продовжують грати в політичні баталії, розмінюючи національні інтереси.

І знову наслідки цього на собі відчуємо ми, прості громадяни. Оскільки з кожним місяцем паски доводиться затягувати все тугіше. Але це ще тільки квіточки…

Лариса Кузнєцова