Окрім невдалого врожаю на аграріїв цього року чекає ще один неприємний сюрприз – ціни на їх продукцію впали. Зокрема, зараз тонна ячменю коштує 750-770 гривень, тоді як у 2008 році - 850-1 000 гривень. Якщо ж перерахувати у доларовому еквіваленті, ціна стане меншою вдвічі. Це надзвичайна ситуація для сільського господарства, оскільки неврожай, як правило, завжди компенсувався вищою ціною.

Реакції уряду немає. Навпаки, у 2009 Тимошенко відвернулася від своїх прямих обов’язків як прем’єра, обсяги прямої державної підтримки аграрного сектору економіки вона зменшила майже вдвічі. Порівняно з 2008 роком на підтримку тваринництва і рослинництва у бюджеті передбачено коштів у 5,4 раза менше, на здешевлення кредитів - у 3,5 раза менше. Потреба у грошах для здешевлення позик, отриманих у 2006-2008 роках, становить 1,5 мільярда гривень, а передбачено лише 300 мільйонів.

Уряд відмовляється навіть виконувати заплановані статті видатків. Селяни не отримують компенсації за посіви зернових культур у зв’язку з втратами від заморозків та дотації на тваринницьку продукцію.

Нещодавно Тимошенко широко розрекламувала заставні закупівлі зерна як джерело обігових коштів та панацею від усіх негараздів. Селяни вже зрозуміли, що цей механізм недосконалий і у перспективі може створити їм значні проблеми. Так, селяни можуть отримати під заставу зерна бюджетну позику у розмірі 60% його вартості. Однак потім продати його можна лише після викупу із застави. На це потрібні гроші, а вони вже витрачені на виробничі потреби. Таке собі замкнене коло. Виникає питання, чи сама прем’єрка розуміє, що запропонована нею схема лишень погіршує життя аграріям?

Та на цьому сюрпризи від урядовці не скінчилися. Держава ввела нові стандарти якості зерна, які до слова виявилися навіть жорсткішими за європейські. Про що Тимошенко думала? Після квітневих заморозків та червневої посухи, про якість зерна годі й говорити. Як наслідок, страждає сільгоспвиробник, потирають руки зернотрейдери, скуповуючи продукцію за низькими цінами.

Скидається на те, що чиновники зумисне ставлять перед й без того загнаними сільгоспвиробниками неможливі умови праці. Навіщо це їм? Можливо для того, щоб вкотре збільшити кількість імпорту у нашу країну? Є причини так думати - замість вжиття заходів з підтримки вітчизняного тваринництва Тимошенко продовжує стимулювати імпорт м'ясної продукції.

Визнавати свою безгосподарність, або навіть розповісти про свої справжні наміри Тимошенко, як завжди, не збирається. Навпаки, Юлія Володимирівна, вочевидь, знову вирішила попіаритися на чужому горі. Днями прем’єр влаштувала пряму телефонну лінію з аграріями України. У кожній розмові з  селянином майже щиро співчувала та як завжди, мов з торби, сипала численні обіцянки допомогти, щоправда лише після виборів.
Схоже, далі балачок справа не піде. Хто відповідатиме за зруйновану урядом галузь?

Олена Кондратюк