Те, як «вона працює» можна вже спостерігати на прикладі досить активних піар кроків, які останнім часом робить Тимошенко. Якщо хочеш реакції, потрібно натиснути на найболючіше місце. Якщо все буде зроблено правильно, то потрібна відповідь не забариться. На сьогодні житлова проблема – це по суті, соціальне питання номер один практично для 90% українських сімей, оскільки не дивиною є випадки, коли у двох кімнатах мешкає три покоління. Власне, на такій натягнутій народній струні і вирішила зіграти Тимошенко напередодні виборчої кампанії. По-перше, у такому випадку це можна подати не як рекламний хід, а благо для народу, по-друге, використати для таких цілей бюджетні кошти. Отже, у п’ятницю Тимошенко вручила міліціонерам ордери на квартири в містечку Боярка Київської області. Ці квартири в кількості 75 штук були придбані підконтрольною прем'єр-міністру Державною іпотечною установою на загальну суму 40 мільйонів гривень. Середня ціна нерухомості, яка перекочувала в державну власність, склала 6 900 гривень за квадратний метр. Виявилось же, що вартість одного квадратного метру в 75 боярських квартирах у півтора-два з половиною рази перевищила планку, яку задекларувала сама прем’єр. Не 2,5-4,2 тисячі гривень за квадратний метр, а 6 900 грн. Далі – більше. У компанії, яка займається продажем квартир повідомили, що в липні, коли відбувалась купівля згаданих квартир, ціна за квадрат становила 6 700 грн. Відповідно, Тимошенко дала продавцеві непогані чайові – 200 гривень зверху за кожен квадрат. Звідки така щедрість на фоні всенародної убогості. Напрошується очевидний висновок: ціна 6 900 гривень за метр, за якою уряд купив житло, на той момент була вище ринкової! У розмові пан Дробот, власник компанії "Міськбудінвест" – і за сумісництвом БЮТівський депутат, намагався переконати, що зробив усі можливі поступки Кабміну, коли продав йому квартири з розрахунку 6 900 гривень за метр. Бо, за його словами, він власним коштом зробив оздоблювальні роботи – поклеїв шпалери, поклав лінолеум, плитку, встановив сантехніку та кухонну плиту. За словами пана Дробота, це наказ Держбуду України змушує його передавати уже з ремонтом квартири для потреб бюджетників. Хоча практика показує, що зазвичай власники житла потім перероблюють його для власних потреб. Однак безперечно інше – якби БЮТівському забудовнику ця схема була невигідна, він би ніколи в ній не брав участі. В чому виграв від угоди з урядом пан Дробот, здогадатися не складно. Збудований ним будинок в Боярці нараховує 180 квартир. На той момент, коли Кабмін вирішив придбати 75 квартир, компанії "Міськбудінвест" повністю добудувала об’єкт. Але їм вдалося реалізувати лише 100 квартир. Тобто в готовій багатоповерхівці було продано тільки 55% будинку. І невідомо, скільки ще місяців чи років Дробот в умовах кризи нерухомості виставляли би на продаж решту помешкань. Щоб якось пожвавити ситуацію, БЮТівський забудовник хотів навіть запровадити схему лізингу квартир. У той час, коли ринок нерухомості знаходиться в коматозному становищі, у пана Дробота все добре. Навіть якщо враховувати його аргументи, що він додатково витратив гроші на ремонт, зроблений в квартирах бюджетників. Тим часом в суспільство насаджується ще один штамп для виправдання викупу квартир коштом держави. Мовляв, компанія в Боярці не мала ресурсів завершити будівництво – і тому під ризиком опинилися також ті люди, які вклали особисті гроші в цей об’єкт. Цю версію навіть виклала офіційна газета "Урядовий кур’єр". Насправді будинок у Боярці був добудований задовго до того, як квартири придбав уряд. Його ввели в експлуатацію ще в лютому (!) 2009 року, повідомили в компанії "Енергобудлізинг". Тобто гроші уряду ніяк не вплинули на долю цього об’єкту. Вони лише врятували приватного інвестора від ризиків, пов’язаних з повільною реалізацією його квартир. Реалізована Тимошенко схема суперечить самій природі Державної іпотечної установи. Вона полягає в тому, що ДІУ повинна залучати вільні кошти на ринку з тим, щоб їх акумулювати для фінансування будівництва житла. Для цього Державна іпотечна установа повинна випускати цінні папери, які може придбати будь-хто на ринку. У постанові уряду від 5 серпня сказано, що вартість цих квартир – 40 мільйонів гривень – Державній іпотечній установі має відшкодувати... бюджет України. Тобто мова іде не про іпотечну схему, а про пряме придбання житла за кошти платників податків. Іншими словами, ідеться не про ресурс з ринку, який було би направлено на будівництво, а про використання бюджетних коштів, якими фінансуються зарплати вчителям і лікарям. Але виникає просте запитання – яке це все має відношення до іпотеки? З таким же самим успіхом купити квартири можна було би, приміром, через "Нафтогаз" або "Енергоатом". Попередньо наділивши їх в статуті такими повноваженнями. А потім під вибори роздати житло пільговикам по всій країні.
Те, як «вона працює» можна вже спостерігати на прикладі досить активних піар кроків, які останнім часом робить Тимошенко. Якщо хочеш реакції, потрібно натиснути на найболючіше місце. Якщо все буде зроблено правильно, то потрібна відповідь не забариться. На сьогодні житлова проблема – це по суті, соціальне питання номер один практично для 90% українських сімей, оскільки не дивиною є випадки, коли у двох кімнатах мешкає три покоління. Власне, на такій натягнутій народній струні і вирішила зіграти Тимошенко напередодні виборчої кампанії.