Рівний доступ до освіти – європейський лозунг, який проник в український освітній простір після приєднання до Болонської системи й укріпився із запровадженням ЗНО. Але в наших реаліях рівний доступ дивним чином співіснує з розгалуженою системою пільгових категорій абітурієнтів. На сьогодні право позаконкурсного зарахування до вузів мають близько 5–6 тисяч українців. Це діти-сироти, учасники бойових дій, інваліди І–ІІ груп, діти шахтарів і переможці всеукраїнських олімпіад.

– В нашій країні діє архаїчна система пільг, встановлених чинним законодавством. Завдяки їй студентом може стати не той, хто має знання, а той, хто користується цими пільгами, – заявляв у інтерв’ю УНІАН директор Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук. – Це абсурд. Однак це наші реалії. Міністерство освіти і науки не може скасувати пільги, встановлені чинним законодавством. Це мають зробити депутати Верховної Ради. Я не проти надання пільг. Людям необхідно допомагати. Але це не може бути пільга на вступ до вищого навчального закладу. Уявімо ситуацію. Дитина-сирота не має належного рівня знань тому, що була позбавлена умов для їх отримання. Чи не краще буде, якщо держава дасть їй можливість безплатно навчатися на підготовчих курсах, одягатиме, годуватиме. А потім – нехай, отримавши базові знання, стає студентом університету.

Не проти скасувати соціальні пільги й самі університети. Експерти підмічають негативну тенденцію невтішних навчальних досягнень у студентів-пільговиків, мовляв, “вони стають другосортними, і після першого чи другого семестрів їх відраховують”.

Фальшиві довідки – це ще одна “особливість” цьогорічної вступної кампанії. Зробити дитині інвалідність – це щонайменше цинічно. У Міносвіти вже відомі випадки, коли абітурієнт за півмісяця до вступу “став” інвалідом. А в Одесі кілька років тому у вступника були виявлені підробні свідоцтва про смерть батьків. Причому здавати документи дитина прийшла разом із “померлою” матір’ю. “А чого не зробиш заради майбутнього дитини?” – щиро заявляла одеситка.

Ще більша біда у так званій «сорочій» соціальній стратегії нашого уряду: цьому дала і цьому дала, а тому не дала… Треба сподобатися шахтарям – вступні пільги отримують діти загиблих на шахті ім. Засядька, трапилася повінь у Закарпатті – і там постраждалим надається право вступу без конкурсу. А що робити решті? Чим решта гірша? Чому вступник, що набрав 400 балів із 400, не має права на вищу освіту за вибором?

У розвинутих європейських країнах активно працюють приватні фонди, які дають стипендії різним категоріям студентів. Але це, знову ж таки, жодним чином не передбачає позаконкурсного вступу до університету.

В Україні, хвороба, або її симулювання вже відноситься до категорії благ, знайти в себе пільгову болячку – це для багатьох шанс на халявну освіту. Тобто тепер не молодим і здоровим скрізь у нас дорога, а хворим і, відверто кажучи, не завжди здібним до розумової праці.