 Антирейтинг – це теж результат. Про це вам скаже будь-який політтехнолог. А якщо такий маневр використати ще й психологічно грамотно, то він може бути навіть на користь герою непривабливої історії.
Така ж ситуація на сьогодні складається із усіма провальними намаганнями уряду Тимошенко. Попервах, прем’єрка та її поплічники ще намагались виправдовуватись, створювали видимість активної роботи. Але єдине, в чому така активність проявила себе – це повний розвал держави і економічно, і політично.
Мудрість, що дійшла з глибини століть, свідчить: «Слабкий правитель потребує вбогого народу». І це дійсно так! Вбогим народом легко керувати, показавши йому миску з юшкою. Вбогий народ невибагливий до освіти і культури — йому досить шматка хліба і дешевих видовищ. Але найголовніше — вбогий народ настільки духовно слабкий і політично інертний, що дозволяє нікчемному уряду утриматися при владі стільки, скільки це самий уряд зможе утримати свій народ в бідності і залежності від чиновницького свавілля.
Слабкість і недієздатність нинішнього уряду України є фактом, що не вимагає доказів. Звідси стає зрозумілий головний вектор дій такого уряду — утримання основної маси соціуму біля самого дна убогості.
Як можна загнати в убогість цілий народ? Дуже просто! Потрібно позбавити його заробітної плати (розваливши підприємства і поставивши на грань знищення цілі галузі промисловості), обкласти непомірними податками (те, що вдасться заробити), організувати декілька фінансово-будівельних пірамід (щоб делікатно вилучити у громадян накопичені заощадження), підняти ціни на медичне обслуговування і ліки (щоб висмоктати з кишень залишки грошей), і так далі і тому подібне — варто тільки озирнутися навколо, щоб побачити масу прикладів на підтвердження вищесказаного. Тимошенко готується стати президентом України. Вона показувала, як лютує і наводить лад з великими бізнесменами у Савіка Шустера, тепер вона почала робити такі ж розбори з міністрами. Тимошенко демонструє, що в уряді чиниться внутрішній саботаж і їй не дають працювати. Але як кажуть, «поганому танцюристу і ноги заважають".
Прем’єр-міністр – людина, яка себе дуже добре вміє контролювати, а тому такі дії є не емоційним вибухом, а дуже чіткими кроками.
Вона буде виставляти всіх зрадниками, а себе як єдину "Родину-мать", яка всю Україну може захистити і врятувати, і тільки від неї і її президентства ми можемо очікувати порятунку. Але чи так все насправді. Адже подібні технології використовувались у часи, коли Тимошенко просували на прем’єра. Символ української Жанни Д'Арк втирався у підсвідомість українців різноманітними методами.
Останні інтерв’ю керівника уряду ставлять під сумнів усі її попередні, як зрештою подальші заяви. В інтерв’ю на каналі ІСTV вона сказала, що вже 4 місяці поспіль державна статистична служба реєструє зростання обсягів виробництва промисловості. «Сільське господарство – це те, що тримає Україну взагалі на плаву. Тому що це єдина галузь, яка по відношенню до минулого року дає впевнений приріст. І саме тому у мене є оптимізм. Тому що я бачу, що дуже важко, через великі проблеми, але економіка України починає одужувати» - констатувала Тимошенко.
Який уряд, така і статистика. По-перше, якщо державний пліт – це українське сільське господарство, то ми уже потонули. По-друге, оптимізм прем’єра важко розділяти, особливо в той час, коли ціни на пальне протягом вихідних підскочили в середньому на 30 копійок. Хто заважає прем’єру працювати у даному випадку? Можливо бажання заробити на подальшу президентську кампанію. Адже набагато вигідніше зайняти позицію мені не дають робити, аніж справді почати діяти. У зростанні курсу долара винен Нацбанк, у підвищення цін – монополії. Уряд лежить лапами до верху і констатує. Питання, яка ефективність від такої діяльності? Відтак, народ України має пережити Юлію Тимошенко і, дай Боже, ми назавжди отримаємо щеплення від такої хвороби (і гріха), як створення кумирів.
Лариса Кузнєцова
|