 Медицина у Луцьку та на Волині загалом занепадає. І нікому до цього немає діла. У мерії волання медиків про допомогу вже давно сприймаються, як повсякденне. Не лякає владу навіть невтішна статистика смертності у лікарнях від недостатнього фінансування з боку держави.
Ситуація із фінансуванням в медичних закладах Луцька цьогоріч є критичною. Кошти, які передбачені державою на захищені статті – недофінансовані. Загалом бракує трьох мільйонів гривень. У жодній цивілізованій країні світу влада не дозволяє собі так запускати медицину. У нас же, зокрема у міських лікарнях, на один ліжко-день держава виділяє 5,19 гривні при потребі 40 гривень, на харчування хворого 4,32 гривні при потребі 35 гривень, на відвідування поліклініки – 37 копійок при потребі 5 гривень, на відвідування стоматполіклініки – 62 копійки замість 7 гривень, – навів дані заступник начальника управління охорони здоров’я Луцької міської ради Микола Якимчук.
Стаціонарних хворих немає чим годувати. У міській лікарні ця стаття витрат профінансована лише на 28%. Нарікають медики і на застаріле обладнання, що унеможливлює повноцінне діагностування та лікування хворих. Крім того, медики та їх пацієнти у постійному страху, що заклад у будь-який момент можуть відімкнути від електроенергії через борги. А якщо це станеться під час проведення операції? Подекуди у лікарнях не вистачає коштів навіть на бензин для карет швидкої допомоги. Хто відповідатиме за наслідки? Невже влада візьме на себе відповідальність за чиєсь життя, якщо швидка не зможе приїхати на виклик?
Всі ці проблеми не з’явилися за один день. Вони накопичувалися роками. Всі запити та благання медиків допомогти у Луцькій мерії не чують. Або не хочуть чути. Звісно, краще ж придбати за бюджетні кошти нікому не потрібну та недієву техніку для прибирання вулиць, аніж виділити кошти для хворих лучан. Минулоріч люди у білих халатах пішли на крайні міри – звернулися з відкритим листом до прокуратури, аби хоча б там їм пояснили, чому держава не виділяє кошти на медицину. Наслідки минулорічних поневірянь на обличчя. Ми й досі, потрапивши до лікарні з власної кишені платимо за всі медикаменти та обстеження.
Окрім державних мужів турбуватися про цю галузь мала б і місцева влада. Та у Луцькому муніципалітеті далі розмов справа не йде. Все зводиться до того, що один заклад не може фінансуватися з двох бюджетів. Але ж можна виділяти кошти й на окремі медичні програми?
Хотілося б поцікавитися у наших чиновників, скільки ще нам терпіти ці знущання? Невже для держави здоров’я її громадян нічого не вартує?
Світлана Бутиріна
|