Саме таке гасло використовує нинішня влада. Залишилося лише з’ясувати – які ж ці методи, а головне – кому вони можуть допомогти. Для тих, хто вже втратив роботу і для тих хто ще може її втратити, цікаво буде дізнатися, що їх чекає після цього і яку допомогу в такій ситуації може їм надати держава. Якщо вас звільнили – поспішати до найближчого ценру зайнятості, можливо, і не варто. Адже, щоб нині отримати статус безробітного, недостатньо просто залишитися без роботи. Тому, чим більше людей звертається до центрів зайнятості, тим більше змушені відмовляти громадянам їх працівники. Все це завдяки, "славнозвісному" антикризовому законодавству, а саме Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення», прийнятого ще 25 грудня минулого року (набрав чинності з 13.01.2009р.) Верховною Радою та підписаний В. Ющенком. В цьому випадку позиція «об’єднаних» парламентарів та президента була спільною та узгодженою – долати наслідки власного непрофесійного управління вирішили за рахунок людей. Безробіття в Україні наразі набирає загрозливих маштабів: на 15 січня 2009 року зареєстровано 919,7 тис. безробітних (це найвищий показник за останні 17 років в Україні), і це лише офіційні дані. На Волині статистика теж невтішна – число незайнятих громадян впевнено наближається до цифри в 30 тис.чоловік. І як це не парадоксально, але вищезгаданий закон має всі шанси поліпшити сумну статистику Державної служби зайнятості, в той же час дуже боляче вдарить по кожному з нас. І цих наслідків не потрібно довго чекати – вони сповна відчуваються вже сьогодні. Для багатьох стануть цікавими наступні факти. Так, з 13 січня 2009 року для тих, хто звільнився за згодою сторін (пункт 1 статті 36 Кодексу законів про працю) початок виплат допомоги по безробіттю став таким же як і при звільненні за власним бажанням, а саме - через 90 днів. До цього, допомогу можна було отримати на 8-й день надання статусу безробітного. В результаті, щоб не виплачувати допомогу як при скороченні штатів, роботодавці просто "виживатимуть" непотрібних працівників, змушуючи їх звільнення за власним бажанням. Раніше варіант за згодою сторін був компромісним між роботодавцем та робітником, зараз же ніяких правил не існує – кожен виживає як може. Серед інших «антикризових» заходів є і наступний: за дві відмови від підходящої роботи взагалі можуть позбавити допомоги. Тепер від рівня зарплати підходяща робота не залежить – тобто будь-яка оплачувана робота зі сфери безробітного є підходящою. Навіть мінімальна зарплата для спеціаліста вищої категорії, згідно закону, є прийнятною. Фактично ж - це рівноцінно запровадженню примусової праці. Про інше не менш шокуюче нововведення громадяни дізналися 26 січня. Саме цього дня в усіх центрах зайнятості розмістили наступне оголошення (для достовірності наводимо його детальний зміст) «До уваги громадян! Для реєстрації у центрі зайнятості необхідно надати довідку про те, що особа не є членом особистого селянського господарства з сільської, селищної чи міської ради. Колишні члени особистих селянських господарств можуть реєструватися як пошукачі роботи та визнаватися в подальшому безробітними лише за умови пред’явлення ними довідки сільської, селищної чи міської ради про припинення такої діяльності чи вихід зі складу членів особистих селянських господарств». Але при цьому згідно із Законом України "Про зайнятість населення", громадяни належать до зайнятого населення лише за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною". Ця норма наразі просто ігнорується і під категорію, так би мовити, успішних «фермерів» підлягає значна частина безробітних, в цілому, звичайно ж, - селяни та жителі невеличких селищ, кожен з яких, аби, в прямому сенсі цього слова, - прогодувати сім’ю, має хоч якусь ділянку землі. З цього приводу конфуз виник і з сільськими, селищними та міськими радами, оскільки, їх рішення відіграє вирішальну роль у процесі визнання чи невизнання кожної окремої особи безробітною. Там чесно зізнаються, що не знають згідно з якими нормами мають право визнавати особу членом особистого селянського господарства. Проте, тим часом, без наявносі відповідних рішень рад, центри зайнятості на Волині поспіхом зняли з обліку всіх раніше зареєстрованих безробітних громадян, що проживають в сільській місцевості. З цього можна зробити висновок, що ніякого узгодженого механізму втілення в життя норм «славнозвісного» закону просто немає. Влада хоче «зекономити» на всіх і якнайшвидше. Водночас, варто зазначити, - днями з’явилася інформація, що членом особистого селянського господарства може вважатися особа, яка має у власності чи користуванні земельну ділянку не менш, ніж 25 соток. Фінансисти підрахували, що з такої ділянки (за найкращих умов) можна отримати не більше 3-ох тис. гривень доходу на рік. Важко уявити, що хтось із політиків вважає такі мізерні кошти прийнятними та достатніми для гідного життя людини. Селяни ж нарікають, що скоро не лише допомогу по безробіттю, але і пенсії та інші соціальні виплати будуть призначати за таким самим принципом. І чесно кажучи, – це вже нікого не здивує.
Саме таке гасло використовує нинішня влада. Залишилося лише з’ясувати – які ж ці методи, а головне – кому вони можуть допомогти. Для тих, хто вже втратив роботу і для тих хто ще може її втратити, цікаво буде дізнатися, що їх чекає після цього і яку допомогу в такій ситуації може їм надати держава.