 Мер міста Луцька, один із перших, хто буде оцінювати конкурсний відбір по місцю встановлення пам’ятника Степану Бандері. Рішенням сесії міськради, яка проводилась 28 січня, було затверджено про оголошення конкурсу на ідею та місце встановлення пам’ятника Степану Бандері. Даний конкурс буде проводитись з 1 лютого по 15 квітня 2009 р. Так, переможцям серед скульпторів, художників, архітекторів, буде надаватись можливість заключити угоду на виконання проектно-скульптурних робіт по створенню пам’ятника. У разі ж відмови, така можливість буде надаватись творчому колективу, який, зайнявши перше місце, отримає премію в розмірі 5000 грн., друге -3000 грн., за третє місце влада обіцяє 2000 грн. Заохочення ж коштує 1000 грн.
Що ж думають самі лучани з цього приводу: - В першу чергу, потрібно думати про живих, а про загиблих думку потрібно тримати в серці.
Скільки молоді виростає покинутою батьками, які перебуваючи за кордоном, думають лише про гроші. Молоде поколінняі виховується на фальшивих цінностях, втрачаючи любов до своєї Батьківщини. Ось де для вас (влади) нескінченне поле роботи, а від того, що десь буде стояти залізний чи мрамурний дядько, то через кілька років, якщо і надалі буде таке зневажливе ставлення до живих людей - не
буде кому й підійти до цього пам’ятника і не будуть знати, хто він такий. - Аж злість бере, адже, є набагато важливіші сфери витрат: дороги ніякі, лікарні потребують медобладнання, дитячих майданчиків майже немає, покрівля тече над головою. Героїв треба пам’ятати, а не робити з них ІДОЛИ. Невже ми жити краще почнемо, коли встановимо ідола?
Із себе потрібно починати. Так, звісно, поважати свою країну, її героїв, знати історію, - це святе, але потрібно жити не минулим, а сьогоднішнім і дивитися в майбутнє. Та які перспективи нам вибудовує влада, – а ніякі – голодні, холодні будемо милуватись пам’ятною скульптурою. Чи такими методами слід прививати любов до своєї історії?! - Пам’ять про героїв це одне, а спекуляції і популізм вже дістали.!! Дуже багато псевдопатріотів розвелось в теперішній час, які, замість того, щоб навести лад в державі, тільки тим і займаються, що один перед одним голослівно вихваляються, хто більше «любить» свою країну. Щодо мене, я не проти того, щоб встановлювати пам’ятні знаки, адже їх наявність свідчить про гуманізацію суспільства, не тільки про матеріальний, еле й про морально-культурний його розвиток. Але ж, про який пам’ятник можна говорити, коли держбюджет – на мілині, коли в державі величезна заборгованість по виплаті зарплати вчителям, лікарям, держслужбовцям, коли пенсіонери залишаються без копійки, коли садочки постали перед загрозою закриття на літній період через нестачу коштів на його утримання. Крім того, встановлення пам’ятника Бандері в сучасних реаліях «ревними патріотами» зовсім не означає прояв поваги до цієї людини, це більш нагадує про поділ українців на «патріотів» і «зрадників». Проте, кому ж не образливо за свою країну, над якою просто знущаються її ж таки люблячі керманичі-націоналісти.
|