Навколо звіту голови обласної державної продовжуються розмови, даються різні оцінки, тому і ми спробуємо викласти свою думку про роботу виконавчої влади області та її керівника. Загалом люди працювали, і певного результату досягли, хоч є дуже багато запитань до керівників окремих управлінь, контролюючих служб. Безвідповідальність і вседозволеність верхів дійшла десь і на Волинь. Хоча ми розуміємо, що виконавча влада є заручником тієї авантюрної, непрофесійної та бездарної політики, яку проводить уряд Тимошенко разом з президентом.
Вивчивши запропонований звіт, зауважимо, що коли констатуються певні негативні процеси в плані соціально-економічного розвитку області, то потрібно вказувати основні причини, які саме і призвели до таких плачевних результатів. Громадськості потрібно казати правду.
А саме, з вини влади волиняни поставлені на межу виживання, через злочинну фінансову, курсову та кредитну політику люди втратили все. А падіння промислового виробництва, в тому числі і на Волині, відбулося через непрофесійні дії урядовців, відповідальних за це, коли зовсім не приділялася увага підтримці основних галузей.
Знову ж таки сільське господарство в плачевному стані через авантюрні рішення Тимошенко з відміни ввізних мит на сільськогосподарську продукцію та продукти харчування, коли навезли всякого непотребу, починаючи з неякісного м’яса. Наприклад, за січень-жовтень 2007 року в Україну було ввезено всього 44 тони сала – на 28 тис. дол. США, а за такий же період 2008 року – біля 29 тис. тон, на 29 млн.252 тис. дол. А для свого селянина встановили найнижчі закупівельні ціни. Ось така урядова політика. А депутату пану Кирильчуку ми могли б показати місця продажу американської курятини та м’яса з держрезерву, яким його шефиня волинян хотіла накормити.
Звідси і проблеми в цукровій галузі, в області вона занепадає, а це заводи і сотні робочих місць, заробітна плата, а тепер ми будемо споживати цукор з тростини. Але до хрипоти кричали про вступ до СОТ замість державної підтримки галузі.
Тут варто відмітити, не відшкодовується податок на додану вартість, маємо лише брехню від Пинзеника та збільшення податкового тиску на свого товаровиробника.
Що стосується будівництва доріг, слід прямо сказати, що представники БЮТ вкрали десятки мільйонів гривень на будівництві дороги Київ-Ковель-Ягодин і такими темпами дорогу будуватимуть ще багато років.
Про заробітні плати, соціальні виплати краще не згадувати, бо від них нічого не залишилося, а від цін голова паморочиться. І так далі.
У підсумку, відчутних здобутків звичайно немає. Заради об’єктивності скажемо, що при Тимошенко з Ющенком їх не може бути в принципі.
Тепер зупинимося детальніше і на пріоритетах голови обласної адміністрації. Для початку подивимося на виконання минулорічних. Реалізація проекту «Зігрій любов’ю дитину», безперечно є хорошою справою, але він може бути цілком успішним у відносно стабільній, заможній країні. Ну підтримали 62 сім’ї на заздрість іншим, побудували житло, купили побутову техніку, до речі, окремі сім’ї з протестантських родин є відносно нормально забезпеченими, а що робити і як виживати іншим тисячам волинських сімей, які виховують п’ятеро, шестеро дітей? В обласну організацію Партії регіонів звернулася багатодітна мати Віра Пучик з села Буків Луцького району, виховують з чоловіком-інвалідом 12 дітей, на них місцеві чиновники уваги не звернули і в проект не включили, а треба було б. Сім’я якось збудувала будинок, а от газифікувати його вже не можуть тривалий час, усім байдуже, сільському голові і районній владі. Тому куди кращою турботою про багатодітні родини було б обладнання сучасного дитячого діагностичного центру, де мали б змогу безкоштовно полікувати своїх дітей й інші батьки. Але в президента своя, відома лише йому, думка про стан справ в країні.
Що стосується покращення рівня медичного обслуговування, то воно лише погіршилося. Можна заїхати у будь-який ФАП області, краще в глибинку, і там безкоштовно не буде самого необхідного для надання першої допомоги. Зрештою може хоч вже в обласній лікарні навести порядок з цією купівлею пацієнтами всього і багато, сьогодні вже операція на апендицит до 1500 гривень дотягує.
Лікарню в Любомлі добре що добудували, а то на цьому об’єкті вже стільки грошей розікрали, що можна було ще в якомусь районі лікарню побудувати.
Ділянки під соціальне житло, це лише маленький початок, а не завершене будівництво, а від іпотеки, озвученої в 2008 Ющенком і Тимошенко, вже нудить. Це коротко щодо пріоритетів.
Хоча на нашу думку, пріоритети мали бути дещо іншими, почати потрібно було з кадрових змін та наведення елементарного порядку в органах влади. За рік змінено трьох голів районних адміністрацій, одного «посадили» за хабарі, один сам пішов, а третього «новатора» ще попередник звільнив. Ми розуміємо, що кадри дісталися в спадщину, але окремі керівники районів явно працюють не на своєму місці. Голови РДА крім розбудови ЄЦ та голодомору мають ще чимось займатися. Та й навколо керівнику області потрібно уважніше придивитися, окремі діячі вже засиділися на своїх місцях, їх робота не витримує жодної критики.
А пріоритет може бути один чи кілька, головне щоб вони були реальними до виконання, і визначатися не із забаганок недолугих радників президента, а першочерговими потребами мешканців області. Ось так.
Зрештою у кожного волинянина є свої оцінки дій сьогоднішньої влади, що підказало їм життя з його безкінечними проблемами і болями.
Що стосується пріоритетів на 2009 рік, вони визначені такі:
- енергозбереження;
- будівництво доступного соціального житла;
- збереження існуючих і створення нових робочих місць;
- підтримка підприємництва, малого і середнього бізнесу;
- сільське господарство (підтримка індивідуальних виробників, створення оптового сільськогосподарського ринку);
- розбудова транспортної інфраструктури, в першу чергу доріг до державного кордону.
Пріоритети ніби хороші, але чи вдасться їх реалізувати при такій політиці «уряду чудових хлопців і дівчат», як казав Ющенко, поживемо – побачимо. Бізнесу Тимошенко вже «помогла», більше нікуди, село вже нічого не хоче, а на будь-які потрібні області проекти фінансування залишається під великим сумнівом.
Та будемо, як завжди, сподіватися на краще.