Про особливості партійного життя, ситуацію в Україні, дії влади загалом та можливу альтернативу ми розмовляємо з головою Волинської обласної організації Партії регіонів, депутатом обласної ради Олександром Башкаленком.

- Олександре Костянтиновичу, ви нещодавно очолили обласну організацію Партії регіонів, у місцевих засобах масової інформації доводилось зустрічати різні оцінки, судження, тож чим живуть сьогодні партійці?
У нас в організації відбулася конструктивна, принципова внутрішньопартійна дискусія, яка стала логічним завершенням певного етапу в житті обласної організації. Ми об’єктивно оцінили стан справ і прийшли до висновку, що потрібно змінити методи роботи, змістити акценти, привнести системність, послідовність і чіткість в діяльність партійних структур. Це було непросте рішення і ухвалене воно було переважною більшістю представників місцевих партійних організацій.
Сьогодні уже йде повноцінна робота, продовжується процес формування команди, яка системно працюватиме над втіленням того бачення розвитку організації, що відповідатиме вимогам часу. Ми зробимо організацію дієвою та впливовою, як того хочуть наші прихильники.
- То з чого почали, що вдалося зробити за цей період часу?
Почали з того, що визначили для себе першочергові завдання, що стосуються інформаційної та організаційної роботи. Ми нарощуємо свою присутність в інформаційному просторі Волині за посередництвом своєї партійної газети тиражем у 10 тисяч примірників, що є у передплаті і розповсюджується через «Укрпошту». Також маємо новий інтернет-сайт. Нам треба більш ретельно попрацювати в якісному відношенні, ми хочемо щоб до нас прийшли впливові та авторитетні люди, які не поступаються принципами на догоду тимчасовій кон’юнктурі і розділяють нашу позицію.
Уже відбулися позачергові звітно-виборчі конференції в Луцьку та Горохові. Ми започаткували зустрічі з активом в містах і районах області, розповідаємо про зроблене, вислуховуємо пропозиції, напрацьовуємо систему роботи місцевих партійних організацій, в основі якої буде зацікавленість керівника в ефективності структури.
До реалізації є кілька цікавих проектів, за якими працюватимемо. До речі, спільно з громадськими організаціями.

– Гаразд, хотілося б почути вашу оцінку щодо теперішньої ситуації в Україні?
Сьогодні у влади є запаморочення від «незрозумілої перемоги». Тимошенко і Литвин переоцінили свої можливості, оголосили про якусь історичну перемогу і уже, вкотре піддавшись непродуманим вказівкам своїх політтехнологів, не врахували думки людей, у яких безліч проблем, від невиплати заробітної плати до простого виживання.
Ситуація є надзвичайно складною, а 2009 рік буде ще важчим, на превеликий жаль. Нещодавно президент демонстрував діаграми, де дефіцит бюджету лише першого кварталу оцінюється у 9,6 млрд. грн, в тому числі і Пенсійного фонду. Річний дефіцит бюджету прогнозується на рівні 82,5 млрд.грн. Країна може у лютому-березні отримати невиплату пенсій і зарплат, навіть працівникам бюджетної сфери та до 4-5 млн. безробітних. А прем’єр погрожує керівникам підприємств кримінальною відповідальністю, на них будуть перекладати відповідальність.
Після останніх подій в парламенті вже чіткіше окреслилося коло відповідальних за ті наслідки «господарювання», які матиме країна в наступному році. Не вдасться списати всі прорахунки і провали на світову кризу, доведеться пояснювати людям, не важливо, з діаграмами чи без, чому у нас найважча ситуація і найбільше проблем у всій Європі, а людям немає за що жити.
- Але ж вплинула і світова криза, як говорять сьогодні урядовці.
Тут треба уважно подивитися, що вплинуло більше. На нашу думку, в цієї кризи є дві причини. Перша дійсно пов’язана із зміною кон’юнктури світових ринків, проблемами наших експортерів, негативним впливом фінансово-валютних потрясінь на наш ринок, банки. Але є й інша причина, внутрішня, що не обмежується лише популізмом і роздачею бюджетних коштів - це непрофесійність урядової команди, її неспроможність працювати системно і відповідально.
- Конкретизуйте, будь-ласка.
Окремі високопосадовці не здатні адекватно реагувати на ті проблеми, які виникають. Переконаний, що якби на місці пана Стельмаха в Національному банку була інша людина, з прогресивним мисленням, ми не мали б таких проблем з гривнею і з обманом мільйонів громадян. Разом з Порошенком він запевняв нас влітку, що гроші потрібно зберігати в національній валюті, і що курс 4.65 – це той курс, який стоятиме твердо. І люди пішли до обмінників із заощадженими доларами, а сьогодні залишилися із знеціненими гривневими депозитами, яких не видають.
Пан Пинзеник два місяці поспіль розказував про 37 мільярдів на рахунках казначейства, тоді як в лікарнях немає ліків, а хворі харчуються на 70 копійок в день. Взагалі, якщо хтось спостерігав за діяльністю цього «фінансового теоретика», то можна зробити сумний висновок, де Пинзеник – там суцільні проблеми. Він був автором ваучерної приватизації в 1993, пригадаймо трасти «Разноекспорт», «Київська Русь», тоді людей нахабно обманули і зараз обманюють.
І так кого не візьмемо. Міністр економіки пан Данилишин взагалі ніби з іншої країни, при Вінському транспортна галузь повністю деградувала. У серпні він заявляв про прибутки, сьогодні говорить лише про збитки. У міністерстві палива та енергетики – повна невизначеність з цінами на газ. Про яку ефективність і відповідальність взагалі може йтися? У підсумку маємо суцільний бардак і страждання людей.

- Але ж скільки було розмов про коаліцію вашої політичної сили з БЮТ чи з НУНС?
Ці розмови були перебільшеними, і поширювалися навмисне нашими опонентами. Що стосується НУНС, якщо коротко, ми не розуміємо і не сприймаємо внутрішню і зовнішню політику, де пріоритетом є голодомор, тут дійшли до абсурду і нас уже не розуміють у світі. Кому потрібні монументи за мільярд гривень, коли не вистачає на зарплати і пенсії. Якщо так далі керувати країною, можна спровокувати новий голодомор.
У БЮТ взагалі немає ніяких принципів, там рішення можуть кардинально змінюватися, в залежності від тимчасової доцільності та порад політтехнологів. Їхні підходи і методи усі побачили і відчули.
У нас різне бачення перспектив розвитку країни взагалі, і цій складній економічній ситуації зокрема.
Могла відбутися лише технічна більшість, що дозволила б забезпечити хоч керованість процесу. Партія регіонів пропонувала чіткий план дій в цій важкій ситуації, ми шукали шляхи для його реалізації, натомість нам постійно висували якісь вимоги. Тому сталося те, що сталося.
- Якщо з коаліцією не складеться, що залишається робити в такій ситуації , іти на позачергові вибори ?
Не Партія регіонів була ініціатором позачергових виборів. Ні в 2007 році, ні сьогодні. Ми розуміємо, наскільки складною є ситуація в країні, тому партія орієнтується на чергові парламентські вибори у встановлений термін. А в наступному році починається президентська кампанія, яка може радикально змінити владну команду. На цьому і зосередимось.
Люди мають визначатися, кому вони довірять вирішувати свої численні проблеми, яких можна було свого часу уникнути. Або це буде ефективна професійна команда менеджерів від Партії регіонів або знову когорта випадкових людей, які опинилися в потрібний час в потрібному місці.
Повірте, що ціна перебування у владі сьогоднішньої команди буде надто високою, тому може бути все, аж до масових акцій протесту і позачергових виборів.
Зрештою зміна влади через вибори – це нормальний демократичний процес. Не здатний працювати, люди не задоволені, поступись місцем і дай можливість іншій команді реалізувати свою програму. Люди виступлять в ролі суддів і зроблять відповідні висновки.
- Як у вас складаються стосунки з місцевою владою, чомусь не чути критики на її адресу?
Що стосується критики, я вважаю, що вона має бути аргументованою, підтвердженою фактами. Крім того щоб не бути ніколи голослівним, потрібно завжди пропонувати альтернативу, шляхи вирішення тієї чи іншої проблеми. Це ми і будемо робити.
Наприклад, ми бачимо дещо інші пріоритети в діяльності місцевої влади. Почати варто було б з наведення елементарного порядку та дисципліни в органах влади та державних установах, там цілковита безвідповідальність. Чиновник нижчого рангу вважає за можливе ігнорувати вказівку свого керівника, пояснюючи своє призначення квотою його партії. Вважаю, що бюрократію можна послабити вже сьогодні, на це не потрібні кошти. А так люди при вирішенні своїх життєвих проблем зіштовхуються з глухою стіною.
У нас започаткувався діалог, чи буде він конструктивним, покаже час.
- Дякуємо Вам за розмову і бажаємо успіхів!

Олександр Іванюк