Питання вже для когось риторичне, а для когось і смішне, але точно таке, що не має, на жаль, логічної відповіді. І обрання в цей вівторок нового «старого» спікера – Володимира Литвина ще раз довело сумну істину – взаємного порозуміння і конструктивної роботи в «помаранчевому» таборі вже годі чекати. Можливо, нардепи пригадавши передвиборче гасло Блоку Литвина: «Країні потрібен Литвин!», подумали – а чому б і ні, врешті–решт «Парламенту потрібен спікер!».

Отже, «за» у відкритому режимі проголосувало 244 депутати. З них лише 214 депутатів від НУ-НС, БЮТ і БЛ. Допомогти Тимошенко і хоч трохи налагодити роботу Верховної Ради вирішили на цей раз і комуністи, які всією фракцією (27 чоловік) проголосували за обрання Литвина спікером. Правда, надивившись вже після голосування на «не дитячі розборки» демократів-коаліціянтів досить швидко про це пожалкували. А от Володимир Михайлович одразу ж після обрання, на радощах, оголосив де-факто про створення нової парламентської коаліції. При цьому саме значна частина депутатів в НУ-НС взагалі не зрозуміли – «а що сталося?» Їх реакція є досить зрозумілою і подиву не викликає, адже те, що останнім часом відбувається в лавах «нашоукраїнців» можна назвати одним словом – «дожилися…». Ідеологічні погляди, а точніше владні інтереси членів «Нашої України-Народної Самооборони» вже давно різні: хтось солідарний з Президентом, хтось з БЮТ і Тимошенко, а хтось, як «Єдиний центр», сам із собою. В результаті лише 40 з 72 голосів на користь Литвина.
Але, звичайно, найцікавіше розпочалося тоді, коли так звані коаліціянти почали з’ясовувати – «хто саме підписував коаліційну угоду і які пункти містить текст цього документу?». Так, депутат від НУ-НС Ксенія Ляпіна прокоментувала: "Підпису голови фракції під угодою нема. Там є підпис заступника голови фракції Бориса Тарасюка, який поставив його невідомо з яких причин. Рішення ж фракції було тільки почати переговори про створення коаліції». З’ясувалося також, що сам тест угоди є невідомим. Кажуть, що десь, в когось є її примірник, але тільки де, депутати цього не знають. Лідер фракції В.Кириленко також поспішив відхреститися від вкотре «нових» союзників, заявивши, що ніякої парламентської коаліції не існує. А комуністи, які в результаті надіялись хоч би на якісь позитивні зміни знову виступили з критикою влади. Зокрема, Леонід Грач із Компартії зауважив: "Те, що Литвин дуже поспішив і оголосив на другій хвилині свого царювання, що коаліція створена, - це блеф чистої води. В цих трьох сил - НУ-НС, БЮТ і БЛ - 226 підписів за створення коаліції не буде. Віктор Ющенко ніколи "не дасть своїм в "Нашій Україні" підписати, по суті, меморандум про збереження Тимошенко прем'єр-міністром. Їм потрібно було відразу про це думати і розуміти, що це профанація". В одному Грач дійсно правий – голосів в так званої коаліції дійсно немає. І ніхто вже не говорить про 226 голосів, наразі це лише 210-213 народних обранців, які, за кращих умов, могли би об’єднатися. В кого ж тоді проблеми з математикою - в Литвина, чи в Тимошенко – це вже і не важливо, а от - кого, чи «що» звинувачувати в черговому провалі коаліційного процесу – це актуально.
На що ж знову «напоролися» псевдодемократи? Відповідь проста та звична – вкотре не поділили владні «портфелі» і сфери впливу. Першим «каменем спотикання» стала кандидатура на посаду голови Фонду державного майна. В НУ-НС стверджують, що внесення прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко кандидатури Андрія Портнова на посаду голови Фонду держмайна України – це «чиста провокація». Свого часу фракція НУ-НС вже виступала категорично проти кандидатури А. Портнова на посаду голови ФДМУ за його, цитуємо: «неетичні вислови в адресу Президента України». Висновок досить логічний – парламентської коаліції просто не може бути, поки перші особи держави Президент і Прем’ер-міністр, м’яко кажучи, не знаходять спільної мови.
Зазначимо, що позиція Партії регіонів в цьому питанні виважена і послідовна. В ході засідання Опозиційного уряду, яке проходило 11 грудня, Лідер Партії регіонів Віктор Янукович заявив, що регіонали дають владі сто днів для наведення ладу в країні, в інакшому випадку ми перейдемо до радикальних дій. Влада нарешті повинна усвідомити, що поки політики змагаються за першість, страждає ціла країна. Адже, зараз нам, як ніколи, потрібні реальні та дієві антикризові закони, які змогли би врятувати не лише нашу державу від економічного колапсу, але і захистити від цього кожного українця.