Через селище протікає річка Гнила Липа. Неподалік біля Мар'янівки знаходяться, так звані, Катеринські гори у вигляді фортеці з одним в'їздом. Ці пагорби з'явилися наприкінці XVII — на початку XVIII століття, як захисна споруда. Їх висота 15-20 метрів. Існує легенда, згідно якої солдати для створення цих «гір» носили землю у... шапках.
Не лише своїми природними багатствами пишається селище. Не такою була б Мар’янівка, якби не її працьовиті люди. За даними 2007 pоку у селищі проживало близько 3200 осіб. 
В Мар'янівці працюють три заводи — цукровий, зернопереробний та маслозавод. За радянські часи існували ще два заводи: плодоконсервний та маслозавод. Цукровий завод працює сезонно, тобто працівники отримують заробітну плату лише під час цукроваріння, а решта часу вони – звичайні безробітні.

Молодим людям важко знайти роботу в селищі і після отримання диплома вони, як правило, виїжджають із селища на постійне місце проживання до Луцька. Підтвердженням цього є слова жителів селища: «З кожним роком усе менше народжується дітей. Молодь не бачить перспектив і намагається за будь-що знайти помешкання в місті».
Решта людей, щоб прогодувати сім’ю та вижити в складних економічних умовах, змушені їхати на заробітки за кордон: в Італію, Португалію, Польщу, Росію і т.д. І, як правило, відчувши в цих країнах належну шану до людської праці, вже не повертаються на батьківщину. Чи цього прагне наша влада? Чи вона хоче, щоб наші землі перетворилися на безлюдну пустелю?
Держава має усвідомити свій борг перед цими людьми і приділити увагу повноцінному забезпеченню їх потреб. Лише за такого підходу влада зможе повернути довіру людей до себе та змінити ситуацію в селищі на краще.
Ні вітчизняні, ні іноземні інвестиції не дійшли до селища через відсутність прозорого ринку землі та через невміння влади спрямовувати власні зусилля на покращення ситуації. 
Хто ж вирішить проблеми жителів Мар’янівки? 

На фото: ніхто не думав і не гадав, що Мар'янівська школа в третьому тисячолітті готуватиме наймитів для Заходу.