Ми сьогодні живемо у двох реаліях в буденному і злиденному житті, яке нам показують по телевізору. Щовечора дивимося серіал жахів, котрий називається «Правителі України», або, у перервах між рекламою, бої без правил, честі й совісті можновладців, які дорвалися до влади. А реклама кричить: купуйте шоколад чорний чи молочний, а у людей не те що на шоколад, інколи на хліб та олію коштів не вистачає.
У жнива все посипалося одне за одним і на все треба були не тисячі, а десятки тисяч грошей. Залишити врожай на полі люди не могли, бо хліборобська й господарська совість не позволяє. Вирощене нічого не вартує.
Новий уряд, зробивши десять кроків від народу (а це, мабуть, був один із цих кроків), примусив сплачувати податок на ту тридцятирічну рухлядь, яка стоїть і не працює. Доходів ця техніка не приносить, а з тих копійок, які селяни заробляють, повинні сплачувати щорічно понад десять тисяч податку на транспортні засоби. 
Сьогодні ці та багато інших питань не потрібно лише піднімати і обговорювати, а почати нарешті вирішувати. Але допоки буде виборча система не мажоритарна, а пропорційна, наші проблеми ніхто й не вирішуватиме. Адже депутати про нас пам’ятають лише перед виборами, а як тільки протиснулися в списках за лідерами, то й забули, звідки в них корінь ріс. І ніхто ні за що не відповідає. Тому необхідно знову повернутися до мажоритарних округів. Хай усі партії висувають на кожен округ свою людину, а люди за неї проголосують — дадуть кредит довіри. А потім подивляться, як їхній депутат працював для округу, як голосував і за які закони, врешті-решт, як відвідував сесії і чи є в нього що повернути людям по цьому кредиту. В нашому парламенті зараз колективно-партійна безвідповідальність, а відтак і проблеми, які ми маємо на сьогодні в країні. А помаранчеві депутати, як царі, скоро передаватимуть пост народного обдирання як престолонаслідування. І це буде можливо ще й тому, що в комісіях люди лише від парламентських партій.