 Колись говорили: «Не той урожай, що в полі, а той, що в коморі». Засіки в людей переповнені, але ця приказка у наш час має бути трансформована – скажімо, таким чином: «Не той урожай, що в коморі, а той, що продали». Перевиробництво створює аграріям труднощі. Внутрішній ринок урожай не «з’їсть», а на зовнішньому — немає «ніші».
— Те, що в селян є запаси сільськогосподарської продукції це радує. А тепер завдання влади, не лише місцевої, єдине: напрацювати шляхи її реалізації, продати і за виручені кошти підготуватись до весни 2009 року. Проблема нібито проста, але водночас і складна, враховуючи те, що Європа від нас «закривається» — в плані введення мита на українську продукцію, а внутрішній ринок такої кількості вирощеного не споживе.
Так що у кожного суб’єкта господарювання є проблеми з реалізацією. Оскільки Україна робить перші кроки у світове співтовариство – СОТ, там є певні вимоги. Ті країни, які отримали цього року високі врожаї, хочуть захистити власного виробника, і піднімають ввізне мито для нашої продукції, чого раніше не було.
Україна не має своєї ніші на зовнішньому ринку, неосвоєним залишився лише африканський. Та і нинішні часи вимагають не виробництва заради виробництва, а виробництва продукції, затребуваної на ринку.
Втім, найбільшою проблемою для аграріїв залишається відсутність кредитних ресурсів – поки що це ще не «вдарило» по сільськогосподарському виробництву, але перспектива печальна.
Якщо буде відновлено можливість кредитування на рівні держави, якщо кредити будуть доступними, а не будуть людям давати позику під одні відсотки, а потім на власний розсуд встановлювати космічні проценти, тоді проблеми кризи на селі не буде.
|