Подумки вертаєшся в 2004 рік, коли кандидат в Президенти України В.Ющенко в програмі «10 кроків назустріч людям» обіцяв підвищення рівня життя людей, боротьбу з корупцією, збільшення соціальних виплат, прозорість влади, створення щороку мільйону робочих місць тощо.2004 рік став новітнім періодом в історії України, адже відбувся суттєвий перелом в суспільній свідомості щодо сутності свободи, поваги до людини, дійсного призначення владних інституцій. Довіра українців була висловлена тим політикам, які мали б уособити цю свободу та нове обличчя влади, ліпшої від «кучмістської».
Але самої свободи виявилося замало. Прихід до влади помаранчевої команди розпочався не з структурних реформ в усіх сферах суспільного життя, а боротьбою за владні портфелі. Позачергові вибори до ВРУ в 2007 році та розпуск парламенту в нинішньому – призвів до падіння міжнародного авторитету України на світовій арені як держави з політичною нестабільністю. Більше того, коли свобода можновладців обмежує свободу громадян, вона починає робити свавілля та вседозволеність. В підсумку це призвело до нинішнього стану економіки та зубожіння пересічних громадян.. В ситуації, коли влада виявилася цілковито неспроможною, в людей з’явилися зневіра й розчарування.
Процес розчарування торкнувся і владного Олімпу Волині. Керманич обласної ради, головний «бютівець» краю в коментарях «Волинським новинам» зазначив: «На превеликий жаль, шкода, що ті лідери, які в деякій мірі надихали і яким ми вірили, в особі Ющенка, не виправдали довіру. Це тільки за одне жалію – шану і віру поклали не на ту людину, яка могла зробити те, що пообіцяла». Інший його побратим по майдану, головний «нашоукраїнець» В.Карпук відмітив, що «попри негаразди і певне розчарування, ця мить незабутня для тих багатьох людей, хто дійсно був на Майдані і дійсно творив його....». Проте, життя ліпшим не стало. Як це не банально звучить, але обидва визнають, що помаранчева влада – це команда непрофесіоналів, які своїми діями звели економіку держави до рівня розвитку країн «третього світу», фінансово-економічна криза прогресує, а важелів впливу на неї немає. Суспільство болісно переживає розчарування, яке в нинішньому році через кризу спричинило страх, породжений неспроможністю і неадекватністю влади. Страх через те, що влада не захищає, а чимдалі більш занурюється в конфлікт всередині самої себе. В народі говорять: «Поки пан з паном буде чубитись, простий люд страждатиме.» Ось реальна ціна свободи.
Тому прийшов час помаранчевим політикам не шукати «кішку, в чорній кімнаті», а взяти відповідальність за стан економіки та рівень життя громадян. Консолідація зусиль та усвідомлення наслідків кризи повинне бути локомотивом в її подоланні. В гіршому випадку – буде «пізно пить Боржомі…»

Анатолій Ображений