На державному рівні лише раз на рік вшановують щоденну копітку працю сільгоспвиробників. Насправді ж, вона – гідна людської поваги щодня, щогодини, щохвилини. Адже саме працівники сільського господарства дають своєю працею усім нам хліб і до хліба. З ностальгією в День працівників сільського господарства згадували аграрії минулі часи, коли держава дбала про селян, шанувала їх і всіляко допомагала розбудовувати Село. А зараз масово занепадають і зникають села. Люди від безвиході виїжджають закордон, переїжджають жити до міста, де нічим не легше. Родючі землі не обробляються, а потужні колись господарства розвалені до останньої цеглини. І лише завдяки самовідданій праці землеробів село ще поки існує.
Наша країна з давніх-давен славилася своїми людьми, які люблять нашу землю і працюють на ній. До числа таких людей належить і голова Рожищенської районної організації Партії регіонів, знаний аграрій і просто хороша людина Сергій Васильович Горбач.
Нещодавно у його домівку завітав золотий ювілей, а також минулими вихідними він відзначив своє професійне свято – День працівників сільського господарства. З нагоди цього ми вирішили ще раз привітати іменинника з подвійним святом і запросити його до розмови.
- На днях Ви досягнули золотого екватора і за Вашими плечима вже солідний життєвий досвід. Розкажіть будь ласка, чим пишаєтесь в житті, які плани прагнете реалізувати найближчим часом?
 - Селянська праця - нелегка, але дуже важлива. Я задоволений тим, що в силу бажань, устремлінь і обставин завжди навчався і йшов попереду землеробської науки і практики, постійно був у пошуках нового, займався реформою сільськогосподарського виробництва. Я ніколи не впадав у відчай, боровся за добро, за світло, за справедливість і мав при цьому досягнення і перемоги. Проте, найбільшою гордістю, життєвою твердинею і орієнтиром є моя сім’я: дружина Галина, троє синів – Василь, Олександр, Тарас, невістка Катерина та онук Володимир. За сьогоднішніх обставин у нашому суспільстві важко будувати плани і тим більше їх реалізовувати, але звичайно в мене є мрії та бажання на найближчий час і, звісно, на майбутнє.
- Сергію Васильовичу як давно Ви займаєтесь політикою? Що Вас до цього спонукало?
- Політикою займаюся вже давно, ще зі студентських років, тобто більше тридцяти років. На рівні керівництва районною організацією Партії регіонів – з 2001 року, з часу її створення в Рожищенському районі.
У політику я прийшов усвідомивши, що є чимало проблем, які хвилюють людей і які потрібно вирішувати, бо рівень життя селян є, м’яко кажучи, дуже низький. А так жити і працювати цим людям, як і мені, – не можливо. Потрібно вміти відстоювати свою позицію і свої права, а спільно з однодумцями це робити краще, тоді нас швидше почують. 
Чому я обрав Партію регіонів? Тому, що мені подобається принциповість, рішучість та відповідальність. Свої проблеми ми повинні вирішувати самостійно, розраховуючи на власні сили. В партії – багато професіоналів, які вміють системно працювати на державу. Це імпонує. 

- Cкажіть, будь ласка, які проблеми зараз найбільше хвилюють селян?
- Сьогодні ми маємо лише декларації та пусті обіцянки. Владі байдуже як живе село. Родючі землі облогують, сільськогосподарські підприємства масово ліквідовуються, тому село деградує. В значній мірі через безробіття люди в безвиході. Наведу простий приклад – наші горе-урядовці на початку року відкрили кордони для імпортного м’яса, невідомо якої якості. чим зруйнували сільськогосподарські ринки. Закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію – низькі і нашому виробнику працювати стало невигідно. А ще додалися спекуляцію з землею.
Її в селян просто забирають, нічого не пропонуючи натомість. Таких прикладів – безліч.
Трудівників села сьогодні хвилює лише одне, коли на державному рівні вже схаменуться і зрозуміють, що крах українського села – це крах держави України. Люди чекають змін.
- Сергію Васильовичу, щоб Ви хотіли побажати працівникам сільського господарства?
- Хотілося б звернутися до усіх аграріїв волинського краю, земляків рожищан, активних членів Партії регіонів та їх родин, зокрема, Роїка Юрія Івановича, Глинюка Миколи Олександровича, Шевчук Наталії Володимирівни, Книша Віктора Степановича, які успішно впроваджували прогресивні технології вирощування сільськогосподарських культур, розвивали насінництво, інтегрований захист рослин; зоотехніків, ветеринарів, спеціалістів по відтворенню стада: Самарук Євдокії Павлівни, Іванюка Миколи Михайловича, Іванюк Галини Дмитрівни, Данилюк Марії Іллінічни, Цалай Степана Йоновича, Ковча Михайла Григоровича, Приступи Ольги Василівни, Карпюка Богдана Анатолійовича, Чернецької Зої Миколаївни, Дикун Ніни Іванівни, Дацюк Софії Андріївни, Марцин Ольги Володимирівни, Омельчук Наталії Олексіївни, Клим’юк Марії Миколаївни, Войтюк Катерини Василівни, які своєю працею створювали високопродуктивні молочні стада, вирощували висококласний племінний молодняк. Також, зі словами привітань, хочу звернутися до бухгалтерів Патер Ніни Савівни, Райчук Лілії Анастасіївни, Глинюк Тетяни Олександрівни, Ходзінського Петра Степановича, Ісманалієвої Ірини Віталіївни; інженерів Кобзара Миколи Степановича; заготівельників Поліщука Валерія Олександровича, Грисюка Сергія Флоровича і багатьох інших, які самовіддано, результативно працювали в сільському господарстві. Частина з них і сьогодні продовжує працювати в надзвичайно складних кризових умовах з залишками, які  в минулому були потужними сільськогосподарськими підприємствами.
Бажаю усім Вам нехай відродяться щедрими врожаями Ваші ниви. Нехай будуть реальними усі Ваші плани, задуми та сподівання на радість Вашим рідним, на благо розквіту рідної України. Нехай обходять стороною природні стихії. Нехай не переводиться селянський рід на українській землі, а праця відданих їй трударів буде належно поцінованою.
- Спасибі Вам за хороші слова!

Розмову вів Андрій Волинський.